| Видавництво: | Видавничий дім «Фабула» |
| Автор: | Салман Рушді |
| Жанр: | Сучасна проза |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-522-182-2 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Роман Салмана Рушді «Сатанинські вірші» вийшов з друку понад 35 років тому й відтоді є однією з найпереслідуваніших книжок у світі. Його автор, британський письменник індійського походження, пережив кілька замахів після фетви іранського лідера, що містила заклик до страти Рушді. Мусульманський світ був обурений тим, як письменник інтерпретував історію пророка Мухаммада.
Та оповідь про засновника ісламу є тільки однією з чималої кількості сюжетних ліній твору.
«Сатанинські вірші» — блискучий зразок роману, написаного в жанрі магічного реалізму. У книзі вигадливо переплетено реальні події та неймовірні метаморфози головних героїв, один з яких перетворюється на диявола, а другий — на ангела. Обидва вони перебувають у болісних пошуках сенсу буття, і кожен проходить свій непростий шлях усвідомлення свого коріння.
1
— Аби знову народитись,— співав Джібріл Фарішта, зірвавшись з неба,— спершу мусиш ти померти. Годжі! Годжі!{1} Аби м’яко приземлитись, спершу мусиш полетіти. Тат-таа! Така-тун!{2} Як же знову усміхнутись, якщо спершу не заплачеш? Як кохання ти зазнаєш, пане-брате, без зітхань? Якщо знову народитись тобі, дядьку, закортіло…
Перед самим світанком, одного зимового ранку, під самий Новий рік, двоє справжніх дорослих живих чоловіків зненацька падали з величезної висоти — восьми тисяч і восьмисот сорока дев’яти метрів{3} — в Англійський канал{4}, і то без парашутів чи крил.
— Кажу тобі, ти маєш вмерти, кажу тобі, кажу тобі,{5}— ось таке лунало під алебастровим місяцем, допоки гучний крик не розітнув ніч.
— Йди ти до дідька зі своїми пісеньками,— слова повисли прозорими кристаликами у крижаній білій ночі,— в кіно ти лишень рот роззявляв, а співали інші, не муч мене пекельними звуками.
Джібріл, без задатків до солоспіву, вибрикував ногами у місячному сяйві, співав свою імпровізовану газель{6}, гамселив у повітрі то батерфляєм, то брасом, скручувався калачиком або розпластувався орлом перед майже безкінечністю майже світанку, набував геральдичних поз, ставав на задні лапи, лежав із піднятою головою, протиставляючи левітацію гравітації. Тепер же він радісно покотився у напрямку до сардонічного голосу.
— Ага, Салад-баба{7}, це ж бо ти, братчику. Як поживаєш, друже Чамче.
Опісля той інший — пихата тінь, що падала догори ногами у сірому костюмі з усіма защепленими ґудзиками, тримаючи руки по швах і приймаючи на віру неймовірність капелюха-котелка на голові — аж скривився, бо дуже вже не любив, коли йому ось так прозивалися.
— Гей, Спуно{8},— заволав Джібріл і викликав у того іншого повторне сіпання перевернутого обличчя.— Це — Самий Лондон, бгаї{9}! Наближаємося! Ті падлюки внизу навіть не знатимуть, що на них упало. Метеор, блискавка чи кара Божа. Буквально нізвідки, правда, малий? Дгарраааммм!{10} Який вихід на сцену, яар{11}! Присягаюся: лишень хляп — і по всьому.
Буквально нізвідки: великий вибух, і зорі вже падають. Зачаття всесвіту, мініатюрне відлуння народження часу… авіалайнер «Бостан»{12}, рейс АІ-420, вибухнув без попереджень високо над великим, загниваючим, чудовим, сніжно-білим, мерехтливим містом Магаґоні, Вавілоном, Альфавілем{13}. Але ж Джібріл уже назвав його, тож мені не треба втручатися: оцей Самий Лондон, столиця вілаєту{14}, миготів мерехтів дрімав у ночі. Щойно на короткий час на гімалайській висоті у крихкому січневому повітрі зблиснуло вранішнє сонце, як з екранів радарів зникла яскрава цятка і простір сповнився тілами, що спускалися з Евересту катастрофи до молочної блідості моря.
Хто я?
Хто там ще є?
Роман вийшов у вересні 1988 року, і однією з його сюжетних ліній стала переосмислена історія пророка Мухаммада. Уже в листопаді 1988-го книжку заборонив Пакистан, а загалом її заборонили у двадцяти країнах, зокрема ввезення до Індії. 14 лютого 1989 року аятола Хомейні оголосив фетву із закликом до страти автора, а 7 березня Велика Британія та Іран розірвали дипломатичні відносини. Роками Рушді переховувався під псевдонімом Джозеф Антон; 1991 року вбили японського перекладача роману й тяжко поранили італійського, а 1993-го в Осло тричі вистрілили в норвезького видавця книжки. Роман присвячено Маріан, а епіграфом узято рядки з «Історії диявола» Даніеля Дефо.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
