Безутішні

Водієві таксі, схоже, стало ніяково, що ніхто мене не зустрів: за рецепцією не було навіть адміністратора. Він пройшовся безлюдним вестибюлем, либонь, сподіваючись угледіти когось із працівників за горщиком з рослинами чи фотелем. Зрештою опустив мою валізу на підлогу біля дверей ліфта і, пробурмотівши під ніс якусь відмовку, пішов геть.

У вестибюлі було доволі просторо, і хоч то тут, то там стояли столики, відчуття нагромадження не виникало. Але низька стеля, що помітно провисала над головою, схиляла до клаустрофобії, і, попри погожий день, у приміщенні панувала півсутінь. Тільки на стіні біля рецепції виднілася смужка посвіту, що освітлювала обшивку з темного дерева і стелаж із журналами німецькою, французькою й англійською. Ще я помітив на рецепції срібний дзвоник і вже було збирався підійти і подзвонити в нього, аж десь позаду мене відчинилися двері й показався молодик в уніформі.

— Доброго дня, сер, — утомлено озвався він і, підійшовши до рецепції, почав процес реєстрації. Попри те що працівник вибачився, хоч і нерозбірливо, за відсутність, поводився він достоту безцеремонно. Утім, варто було мені представитися, як той стрепенувся й випрямився.

— Містере Райдер, вибачте, що я одразу вас не впізнав. Містер Гоффман, управитель готелю, дуже хотів особисто вас зустріти. Але саме зараз, на превеликий жаль, змушений був піти на важливу нараду.

— Усе гаразд. Маю надію, ми з ним зустрінемося пізніше.

Адміністратор квапливо продовжив заповнювати реєстраційні форми, не припиняючи бубоніти щось про те, як же засмутиться управитель готелю, що проґавив мій приїзд. Він двічі згадав, що через підготовку до четвергового вечора той тепер страшенно заклопотаний і перебуває поза стінами готелю значно більше часу, ніж зазвичай. Я просто кивнув, не в змозі зібратися з силами і поцікавитися, що ж такого відбуватиметься четвергового вечора.

— О, і містер Бродський сьогодні неймовірний, — сказав адміністратор, пожвавлюючись. — Просто неймовірний. Сьогодні вранці він репетирував з оркестром чотири години поспіль. І послухайте-но його зараз! Досі весь у роботі, вправляється самотужки.

Він вказав на задню частину вестибюля. Лише тоді я збагнув, що десь у будівлі хтось грає на фортеп’яно, і музика ледь долинає крізь приглушений шум вуличного транспорту. Я підняв голову й уважніше прислухався. Хтось грав одну-єдину коротку фразу — з другої частини «Вертикальності» Маллері — знову і знову, повільно і зосереджено.

— Певна річ, якби управитель не відлучився, — провадив далі адміністратор, — то міг би привести містера Бродського сюди, познайомитися з вами. Але я не певен… — Він хихикнув. — Не певен, чи варто його турбувати. Розумієте, коли він такий зосереджений...

— Звісно, звісно. Іншим разом.

— Якби управитель був тут… — Він замовкнув і знову засміявся. Відтак нагнувся вперед і тихо запитав: — Ви знали, сер, що декому з гостей вистачило нахабства поскаржитися? На те, що ми зачиняємо вітальню щоразу, коли містерові Бродському потрібне фортеп’яно? Дивовижно, що твориться в людей у голові! Допіру вчора двоє різних гостей скаржилися містерові Гоффману. Певна річ, їх швидко поставили на місце.

— Не сумніваюся. Як ви сказали — Бродський? — Я покрутив ім’я в пам’яті, але воно нічого мені не говорило. Зловив на собі спантеличений погляд адміністратора і швидко додав: — Так, так. Маю надію, ми з містером Бродським запізнаємося, щойно випаде слушна нагода.

— Якби управитель був тут, сер…

— Прошу вас, не переймайтеся. А тепер, якщо це все, я б залюбки…

— Авжеж, сер. Ви, напевно, дуже втомилися після такої довгої дороги. Ось ваш ключ. Ґустав проведе вас у номер.

Я озирнувся й побачив літнього портьє, який чекав на протилежному кінці вестибюлю. Він стояв навпроти відчинених дверей ліфта, зосереджено вдивляючись усередину. Коли я підійшов до портьє, той стрепенувся. А тоді узяв валізи і поквапився в ліфт слідом за мною.

Коли ми почали підніматися, старий портьє так і тримав обидві валізи в руках, і я помітив, як його обличчя багряніє від напруження. Валізи важили немало, тож, розхвилювавшись, що він упаде просто в мене на очах, я сказав: