Таємниця у спадок: роман

Розділ 1

Височінь блакитного небосхилу, прозираючи крізь пишні крони вікових дубів, неначе заворожувала. Золоті промені сонця, незважаючи на густе, однак уже пожовкле листя, глибоко проникали в царство цих титанів. Вони немов чародійством — своїм світлом — осяювали як вигнуті гілки велетнів, так і низькі чагарники, смарагдову траву, запашні ягоди й вузьку стежку, по якій саме йшли, із захопленням розмовляючи, супутники: молодий міцний хлопець середнього зросту й білява дівчинка років десяти. Звуки лісу, ті, що здатні злякати: клич диких звірів, скрипіння старих гілок; і ті, що спроможні повернути в душу гармонію: спів птахів, тріск комах і приємний шурхіт листя, наповнювали серця подорожан особливою любов’ю до цього місця. Компанія ж вірного мисливського пса, який супроводжував їх, додавала дівчинці впевненість у своїй захищеності, а її юному азартному дядькові гарантувала чудовий фінал у полюванні на фазанів.

— Купер, молодець, мій хлопчику! — дзвінко розсміявшись, похвалила собаку дівчинка, щойно він підніс ціпок, який вона йому кинула.

— Усе, дорогенька Холлі, більше не візьму тебе зі собою, — пригрозив молодий мисливець і, лукаво посміхнувшись, додав: — Поглянь-но на мого пса. Бідолаха геть утомлений. Щоразу після гри з тобою йому вже не до полювання.

— Дядьку Міллард, невже й справді не будете брати мене? Але чим же тоді я займатимуся, приїжджаючи у гості до вас і бабусі? — щиро здивувалася дівчинка.

— О, мила, здається, що музикою. Вчора я чув, як твої батьки обговорювали саме цей варіант.

— Я так і думала, дядечку, — насупила брови дівчинка. — Тільки-но Фішери похваляться новими вміннями своєї дочки Лілі, як моя матінка відразу вимагає і від мене того самого. А останнє, чому почала вчитися Лілі, — це грі на роялі.

— О, в цьому нема нічого дивного, інколи ми всі стаємо бранцями суспільної моди на що-небудь. Але хочу зауважити: твоя мати з дитинства навчалася музиці й полюбила її. Ось і не дивно, що тепер, коли Фішери нагадали їй про це, вона захотіла й у тобі пробудити інтерес до цього прекрасного виду мистецтва. А, крім того, вважаю, що для справжньої леді, якою ти найближчим часом станеш, таке вміння не буде зайвим, — молодик підбадьорливо торкнувся рум’яної щічки Холлі.

Дівчинка в сумніві знизала плечима. Цієї миті Купер нервово потягнув носом повітря й нашорошив вуха, мабуть, учув фазана і поспішив у кущі. Міллард ув азартному передчутті полювання скинув із плеча рушницю і став уважно стежити за високою худою спиною своєї лягавої, яка вміло прокладала собі шлях у високій траві.