| Видавництво: | Видавничий дім «Фабула» |
| Автори: | Стівен Котлер , Джеймі Віл |
| Жанр: | Саморозвиток і мислення |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-522-381-9 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«Викрадення вогню» Стівена Котлера та Джеймі Віла — це книжка про те, як людина може змінити стан своєї свідомості, щоб досягти неможливого. Автори досліджують, як еліта — від спецпризначенців до топменеджерів — використовує екстатичні стани для проривних ідей, творчості й досягнення надзвичайних цілей.
Це історія про пошук свободи, злом стереотипів і те, як потужні інструменти змінюють наш світ. Книжка покаже, як керувати своєю свідомістю, щоб віднайти нові можливості.
Гребти на човні чи летіти на ньому?
2013 року Ларрі Еллісон понад усе прагнув перемоги. Тому засновник програмного гіганта Oracle та один із найбагатших людей світу витратив понад $10 млн на будівництво найшвидшого човна для участі в Кубку Америки. Катамаран Oracle було оснащено футуристичними підводними крилами, що піднімали човен, даючи змогу розвивати швидкість до 55 вузлів. Він кинув виклик усім попереднім обмеженням для вітрильників.
Але це не допомогло Oracle перемогти новозеландський човен у перших шести гонках. Хоча Еллісон зібрав інженерів-програмістів, які планували кожну деталь, команда була лише в одному заїзді від повної поразки. Перегони відбувалися зовсім не так, як прогнозували їхні складні комп’ютерні моделі.
Насправді всі ці дорогі технології приховували те, що в глибині душі знав капітан Джиммі Спітгілл: новозеландський човен перемагав їх, ідучи радикально іншим курсом. Одна з найскладніших речей у вітрильному спорті — ефективно йти проти вітру. Легко потрапити під вітер — це може зробити будь-хто з каное та великим мішком для сміття. А от рух проти вітру вимагає точного балансування сили вітрил та опору, який створюють великі плавники під човном.
Замість робити стандартний «високий і повільний» зигзаг під кутом 45° проти вітру, як команда Oracle, новозеландці порушили традицію, ідучи «низько та швидко» — під кутом 50° чи навіть 60°. Тому їхній човен піднімався на підводних крилах і мчав майже на 30 % швидше за конкурентів. Звісно, він долав трохи більшу відстань, але робив це дуже швидко.
Уже не маючи що втрачати, Спітгілл кинув виклик Еллісону та звільнив свого тактика. До кінця гонки він пожертвував просуванням проти вітру, щоб скористатися перевагами, які давали підводні крила. Відкинувши старі традиції та адаптувавшись до справжнього потенціалу човна, він приніс Oracle вісім перемог поспіль, що стало найбільшим поверненням у найстарішій міжнародній спортивній події.
Схожий вибір стоїть перед нами. Як додавання підводних крил змінило можливості на воді (і трохи вище), так і безпрецедентний доступ до екстазу змінив наш потенціал у житті. Переживання безкорисливості, позачасовості, легкості й насиченості неординарних станів свідомості може прискорити навчання, полегшити зцілення та забезпечити суттєвий вплив на наші життя й роботу. Але ми маємо переглянути свою тактику та перевернути звичні традиції, щоб максимально використати ці переваги.
Стара мореплавна мудрість радила рухатися «високо й повільно», тобто спрямовувати човен проти вітру якомога ближче до кінцевої мети, і ми теж просякнуті цією культурою невпинної постановки цілей і лінійного прогресу. Саме тому в США більш ніж половина оплачуваних днів відпустки залишається невикористаною, а ми збочено вихваляємося 60–80-годинним робочим тижнем (хоча наша ефективність падає вже після 50 годин). Ми цінуємо страждання та жертви, навіть коли здобуті завдяки ним перемоги є порожніми.
Відмова від будь-якої із цих важко здобутих позицій задля досягнення незвичайного стану спочатку може здатися безвідповідальною або щонайменше нелогічною. Спітгілл зрозумів: виграш у швидкості завдяки підводним крилам настільки значний, що, не змінивши способу навігації, він програє тим, хто це зробить.
Те саме стосується екстазу.
Дослідження показують, що ці переживання підносять нас над звичайною свідомістю та пришвидшують наш розвиток. Значна частина традиційного навчання, особистісного розвитку та професійної підготовки досі ігнорує цей факт. Адже маючи уявлення лише про сучасну високу продуктивність, важко уявити, наскільки швидше ми можемо рухатися, наскільки більший шлях здатні подолати.
Прикінцеве слово
Хоча більшість із нас можуть у загальних рисах пригадати історію Прометея, який викрав вогонь і був прикутий до скелі, мало хто знає, чому він так зробив, що сталося далі та що це може нам розповісти про майбутній шлях.
Книжка виросла з проєкту Flow Genome, який Джеймі Віл заснував 2011 року в Остіні: там вивчали нейробіологію «потоку» й хотіли викласти результати у відкритий доступ. Щоб для цих станів узагалі була мова, Стівен Котлер спершу написав «Становлення супермена» — про нейробіологію максимальної результативності в екстремальному спорті. Після виходу тієї книжки автори почали виступати перед спортсменами, військовими, компаніями зі списку Fortune 500, фінансистами й університетами — і щоразу після виступів хтось відводив їх убік, щоб розповісти про власні підпільні досліди зі «змінами стану». Тоді Котлер і Віл вирішили з’ясувати, звідки ця тенденція, і чотири роки їздили по місцях, де вона видима: від бази спецоперацій ВМС США до Burning Man. «Викрадення вогню» вийшло 2017 року у видавництві Dey Street Books, імпринті HarperCollins.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
