| Видавництво: | Наш Формат |
| Автор: | Ернандо де Сото |
| Жанр: | Економіка |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-7513-14-7 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Капіталізм у країнах, що розвиваються, і пострадянських країнах зазнав краху. Він несправедливий, недоступний для широких мас і перетворився на привілей своєкорисливого клану підприємців і чиновників, стверджує знаменитий перуанський економіст і громадський діяч Ернандо де Сото. Якщо люди в перехідних країнах — не убогі жебраки, що ж заважає їм отримати від капіталізму те саме багатство, що й на Заході? Чому капіталізм процвітає лише на Заході, ніби відділений скляною стіною? Відповідь — дискримінаційна система майнових прав і нездатність продукувати капітал. Інтелектуальна свіжість і гостра полемічна аргументація принесли цій книжці світову славу.
Переклад з англійської — Микола Климчук.
Головна проблема — зрозуміти, чому той сегмент суспільства минулого, який я сміливо можу назвати капіталізмом, жив ніби за скляною стіною, відрізаний від решти; чому він не поширився і не захопив ціле суспільство?.. Чому висока концентрація капіталу була можлива лише у певних сегментах, а не в цілій тогочасній ринковій економіці?
Фернан Бродель. «Ігри обміну»
Час найбільшого тріумфу капіталізму — водночас момент його кризи. Падіння Берлінської стіни поклало край столітньому змаганню комунізму з капіталізмом. Капіталізм лишився одиноким способом раціонально організувати сучасну економіку. На цей історичний момент у відповідальних країн вибору не лишилося. Як наслідок, третій світ і пострадянські країни з більшим чи меншим ентузіазмом збалансовують бюджети, скорочують субсидії, заохочують іноземні інвестиції і скасовують митні бар’єри.
Усі ці речі викликали велике розчарування. В усьому світі від Росії до Венесуели останнє десятиліття було часом економічних злиднів, падіння заробітків, відчуження й незадоволення, часом «голоду, неспокою й грабунку», за гіркими словами малайзійського прем’єра Махатгіра Мохамада. «Нью-Йорк таймс» нещодавно зауважила: «Майже скрізь жорстокість вільного ринку, насторожене ставлення до капіталізму і перспектива нестабільності завдали серйозного удару по ринковій економіці, яку так вихваляв Захід після перемоги у Холодній війні. Тріумф капіталізму винятково на Заході — це шлях до економічної і політичної катастрофи.
Американцям, які жили в мирі й багатстві, було легко ігнорувати негаразди в інших країнах. Які ще проблеми з капіталізмом, коли індекс Доу-Джонса здіймається вище за Еверест? Дивлячись на інші країни, американці бачать лише прогрес, навіть якщо він невеличкий і непевний. Хіба не можна перекусити бігмаком у Москві, взяти відеофільм напрокат у Шанхаї чи вийти в інтернет у Каракасі?
Проте стривожені голоси лунають і в самих Сполучених Штатах. Американці бачать, що Колумбія стоїть на межі громадянської війни між партизанами-наркобаронами і населенням; що азійський економічний бум гружавіє в корупції і хаосі, а на півдні Мексики постійно вибухають заворушення. Рідіють лави прихильників вільного ринку в Латинській Америці: у травні 2000 року рівень підтримки приватизації знизився з 46 до 36 відсотків. А найнебезпечніше те, що в колишніх соціалістичних країнах капіталізм не виправдав сподівань, його сприймають вороже, а до влади повертаються люди, пов’язані зі старими режимами. Дехто з американців розуміє — одинока причина десятилітнього економічного піднесення США полягає в тому, що чим неспокійнішим виглядає світ, то надійнішим прихистком міжнародним грошам стають американські біржі та папери.
Західні бізнес-кола дедалі більше усвідомлюють — якщо капіталізм не приживеться в решті регіонів світу, рецесія багатих економік неминуча. Мільйони розорених на молодих фондових ринках інвесторів на власній шкурі відчули, що глобалізація — це вулиця з двостороннім рухом: третій світ і колишні соціалістичні країни не можуть уникнути західного впливу, але й Захід не може від них сховатися. Ворожа реакція на капіталізм зростає й у заможних країнах. Вуличні заворушення в Сіетлі під час засідання Світової організації торгівлі в грудні 1999 року, а за кілька місяців у Вашингтоні під час засідання МВФ і Світового банку підкреслили роздратування, що його викликає поширення капіталізму. Багато хто почав згадувати історика економіки Карла Поланьї 1, який застерігав, що вільний ринок може конфліктувати з суспільством і призвести до фашизму. Японія переживає найглибший спад від часів Великої депресії. Західні європейці голосують за політиків, що обіцяють «третій шлях», на якому не буде, як у назві французького бестселера, «економічного жаху» 2.
Ці тихі, але стривожені голоси поки що змусили американських і європейських лідерів лише повторювати решті світу стару заяложену казку: стабілізуйте валюту, не покладайте рук, не зважайте на продовольчі бунти і чекайте, заки повернуться іноземні інвестори.
Де Сото ставить питання від протилежного. Капіталізм у розвиткових і пострадянських країнах, за його словами, зазнав краху: він несправедливий, недоступний широким масам і перетворився на привілей своєкорисного клану підприємців та чиновників.
Але автор не приймає звичних пояснень. Якщо люди в перехідних країнах не убогі жебраки й не сліпі в'язні архаїчних культур, — питає він, — то що саме заважає їм отримати від капіталізму те, що отримав Захід?
Книжку присвячено двом людям: Маріано Корнехо, який навчив автора «твердо стояти на землі», і Дункану Макдональду, який навчив його «орієнтуватися по зорях».
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
