Джуді Муді — лікарка. Книга 5

ХЛЮП! Джуді Муді прокинулася. Крап, крап, крап — дощ торохкотів по даху. Ляп, ляп, ляп — краплі стікали по вікну. Знову! Лило вже сім днів поспіль. Нуд-но!

Вона, Джуді Муді, стомилася від дощу, її просто нудило від нього.

Джуді запхала голову під подушку. Якби ж тільки вона захворіла. Захворіти — то було б чудово. Ти лишаєшся вдома, п’єш газовану воду на сніданок, їси порізані на смужки тости і дивишся телевізор у себе в кімнаті. Увесь день читаєш детективи про студентку-медичку Черрі Еймс1. І їси смачні вишневі льодяники від кашлю. Гей! Може, Черрі Еймс назвали на честь льодяників від кашлю!2

Джуді взяла стару мамину книжку про Черрі Еймс і запхала до рота льодяника від кашлю.

— Вставай, ледащо! — гукнув Стінк, стукаючи в двері.

— Не можу, — відповіла Джуді. — Забагато дощу.

— Що?

— Нічого. Просто йди до школи без мене.

— Мамо, Джуді пропускає школу! — закричав Стінк.

До кімнати зайшла мама.

— Джуді, люба, що сталося?

— Я хвора. На дощ, — прошепотіла вона Миші.

— Хвора? Що з тобою? Що болить? — запитала мама.

— Голова. Це все дощ.

— У тебе болить голова?

— Так. І горло. А ще в мене лихоманка. І затерпла шия.

— Це від спання на словнику, — сказав Стінк. — Щоб написати контрольну з правопису.

— Ні.

— Так!

— Дивись, у мене язик червоний, — Джуді показала Стінкові свій червоний від вишневих льодяників язик.

Мама помацала Джуді чоло.

— Не схоже, що в тебе лихоманка.

— Брехуха, — сказав Стінк.

— Поверніться за п’ять хвилин, — попросила Джуді. — До того часу в мене буде лихоманка.

— Брехуха, брехуха, брехуха!

Якби ж тільки в неї був кір. Чи вітрянка. Чи… СВИНКА! Від свинки болить голова. Болить горло і не рухається шия. Щоки набрякають, як у Шалама-Балама. Джуді запхала льодяник за щоку і надула щоки, як у Шалама-Балама.

— Свинка! — сказала лікарка Джуді. — Гадаю, у мене свинка! Справді!

— Свинка! — повторив Стінк. — Аж ніяк. У тебе щеплення. Від свинки. У нас обох. Так, мамо?

— Так, — відповіла мама. — Стінк має рацію.

— Може, одна свинка все ж проскочила.

— Скидається на те, що хтось не хоче сьогодні йти до школи, — зауважила мама.

— Можна? Можна, я лишуся вдома, мамо? Обіцяю, що буду хворою. Цілий день.

— Поміряймо температуру, — сказала мама і витягла термометр із футляра.

— Котяча шерсть? — придивилася вона. — Це котяча шерсть на термометрі?

— Вона завжди примушує Мишу висолопити язика й міряє котячу температуру, — поскаржився Стінк.

Мама похитала головою й пішла мити термометр. Коли повернулася, поміряла Джуді температуру.

— 36,6, — сказала мама. — Нормальна!

— Брехуха, придурщиця, нехвора брехуха, — дражнився Стінк.

— Принаймні в мене нормальна температура, — буркнула Джуді. — На відміну від брата.

— Краще вдягайся, — сказала мама. — Ти ж не хочеш спізнитися.

— Стінк! Ти — щуряка-зрадник! Стінк Щуряка-Зрадник Муді. Відтепер тільки так тебе називатиму.

— Що ж, називатимеш мене так у школі, бо ти не лишаєшся вдома.

Джуді показала Стінкові вишнево-червоного безсвинкового язика.

Вона дуже похнюпилася. Страшенно насупилася. Отакий безсвинковий млявий понеділок. Вона, Джуді Муді, почувалася як Свинам-Балам. Чи Малам-Далам. Свинам-Далам без температури, ось так.

М. Д. = МанДибула і мозок довгастий

Коли дощового безсвинкового понеділка Джуді зайшла у 3-«Т» клас (запізнившись на сім хвилин!), клас був сухий, як кістка. Чи кістки! Кістки були всюди!

Пан Тодд підготував нову тематичну дошку «Наше дивовижне тіло з голови до п’ят». На ній був плакат з кістками із довгими науковими назвами. На іншій дошці висіла таблиця з кістками гризуна. Певне, саме такий вигляд мала Арахіска, їхня карликова морська свинка, зсередини. А ще… за столом пана Тодда, на стільці пана Тодда, з олівцем пана Тодда сидів скелет-який-світиться-в-темряві!

3-«Т» клас перетворився на музей кісток!

Кістки не були мокрими. Кістки не шуміли. Кістки не були нудними. Кістки були сухими, тихими і дуже-дуже цікавими!

Усе було значно краще, ніж могло бути, — як на безсвинковий понеділок. Джуді віддала панові Тодду записку про спізнення.

— Вибачте, що я запізнилася, — сказала вона. — Я майже захворіла на свинку.

— Що ж, Джуді, радий, що ти здорова і що прийшла. Ми починаємо вчити нову тему — «Людське тіло з голови до п’ят».