| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Олег Клименко |
| Жанр: | Сучасна проза |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-2832-5 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Ім’я львів’янина, полковника Генерального штабу Австро-Угорщини Альфреда Редля відоме у всьому світі зі сумною славою затаврованого зрадника і лиходія. Про нього знято п’ять художніх кінофільмів, він є персонажем кількох історичних творів. Автор роману, відійшовши від усталених кліше своїх попередників, зобразив Редля на тлі бурхливих історичних процесів, які передували вибуху Першої світової війни. Приділена належна увага висвітленню моральних чеснот тих, кому він служив і зрадив, а також ницим, ганебним прийомам тих, хто схилив його до зради. Редль подолав шість східців до вершини омріяної кар’єри — від лейтенанта до полковника, зате на шляху зради опустився на чотирнадцять сходинок униз. Чому на чотирнадцять? Саме стільки сходинок було в його отчому домі в Львові, за адресою Шевченка, 13, які створюють ніби закінчений виток спіралі його життя і зради. Для широкого кола читачів.
Переднє слово
Подейкують, що видатному мовознавцю Володимиру Далю приносило величезне задоволення прослідкувати походження будь-якого вульгарного вислову, на кшталт «нажлуктився 1 до подиву» чи «засліпив баньки». А коли у нього виникала потреба знайти нові автентичні колоритні вислови, виїздив у віддалені села, де, на очах у чоловіків, які перебували у стані важкого похмілля, демонстративно розбивав кілька пляшок горілки. Учений після цього лише встигав записувати...
На підставі звичок Даля можемо припустити, що вислів «сирота казанська» він почув на колоритному казанському ринку, де на тлі величних мінаретів його, вочевидь, нахабно ошукав місцевий спритник. За тлумаченням мовознавця, «сирота казанська» — це в жодному разі не безбатченко, а «шахрай, який прикидається бідняком».
Услід за Далем подаємо власне поглиблене тлумачення, що послугує мініатюрним прологом до нашого роману.
Сирота казанська... Так у ХVІ —XVІІ століттях казали про татарських князьків, які після завоювання Казанського царства хижим військом Івана Грозного, гірко жаліючись на свою долю, намагались отримати від російських царів усілякі поблажки. Щоб розжалобити самодержців, у своїх чолобитних мурзи слізно йменували себе сиротами.
Випробувану й до певної міри ефективну личину сироти одягнув на себе й один із головних персонажів нашого роману — капітан Альфред Редль, якого австрійський Генеральний штаб відрядив із розвідувальним завдання до Казані. Цей прихований для загалу факт не придуманий, він справді був у нашій прозаїчній історії. Залишилося тільки якомога повніше його описати, але не блідо, а приголомшливо — так, щоб завмирало серце й піднімалося сторч волосся, у кого воно є.
У жодної справжньої книги нема першої сторінки. Як шум струмка, вона народжується невідомо де і пливе, пливе...
1 Жлукто — у литовців дерев’яна посудина для зоління білизни. Жлуктити — золити у жлукті, у жаргоні — пожадливо і багато пити.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
