Хороші хлопці фінішують першими

Дебютна збірка віршів Любомира Серняка — це як рух крізь життя, нерівномірний, інколи рваний, інколи заповільнений, такий, при якому встигаєш роздивитися візерунки на черевиках сусідки й надихатися хмарами. А часом нічого не встигаєш, бо дихання обривається, і тільки образи кружляють перед очима — п’янкі, колючі, надто впізнавані або ж надто екзотичні для кожної конкретної голови. Тому «фінішувати» тут — мета (само?)іронічна, значно важливіше втрапити у потрібний ритм. Адже ця збірка — це радше про рух угору, рух росту.

Катерина Міхаліцина

&

назустріч ідуть попрасовані люди

у випрасуваних сорочках

з білими комірцями

прасують своє життя

вони ж направду без тями

від гладкості і бадьорості

а ти повторюєш що сон — це основа нормальності

що досить вже прикидатись йолопом

іди вже проспись

і так нічого не робиш

що добре знаєш мати якісь цілі в житті

навіть такі ненормальні

бо прості істини справді дуже прості:

не копай баскетбольного м’яча

не засмучуй пацанів

не дзвони навесні колишнім

не пиши п’яним вірші

горілку не мішай з ромом

вночі

а колись ти розкажеш сину

як зустрів матір його на мовному клубі

чи дискусійному —

яка зрештою вчорта різниця

тільки б не на поетичному вечорі

бо має ж хтось бути нормальним

мусить же хтось заробляти гроші

поговоримо про сексизм?

охоче

праска ж он у твоїх руках

&

десята година вечора

я їду в напівпорожньому трамваї

я випив

насправді я просто п’яний

але тримаюсь цілком пристойно

майже ні з ким не фліртую

практично нікому не хамлю

хоч інколи це має траплятися

для всесвітньої рівноваги

для балансу втрачених відстаней

і тут зупинка на Київській

заходить вона

ні ні не жінка моєї мрії

заходить патрульна поліція

курва — думаю я

гарного вечора — чую у відповідь

та все краще на сьогодні

на щастя зі мною

вже трапилось

&

хроніка молодих поетів

приблизно така:

ось дивіться

у мене була дівчина

тепер її нема

тепер я стою перед вами

розповідаю це

а можна ще трохи оплесків

і вино сухе

тепер от слухайте мій новий текст

тут звісно багато від інших авторів

але не в цьому сенс

бо вся суть у моїх стражданнях

моїй боротьбі

за любов свободу рівність

стоп

яка гарна жінка в другому ряді

і знов є кому писати

присвятити життя

стоп

як це так вона не знає мого ім’я?!

що ж тоді знову соціум

урбанізм і антихода

електронна сигарета коньяк

із горла

а щоб показати свою нев’їбенність

завершити виступ можна без рим

бо все що у мене є —

циклічність

та цикл без —

співзвучних закінчень у суміжних та близько розташованих словах

&вірш у якому немає метафор

поети ходять на вечори

один до одного понурі

і вдумливі

поети просять не аплодувати

їм між віршами

просять просто слухати

і по можливості ствердно кивати

головами

ті ж поети сміються зі своїх

прекрасних жартів

тому повторюють їх двічі

і можливо третій раз подумки

поети не купують книжок

один одного

бо багато п’ють разом

(від похмілля страждають окремо)

п’ють допіру в найбагатшого

залишились гроші у борг

чи сякі-такі родичі

поети не здають пляшок

і не сортують сміття

бо в першу чергу мистецтво

тоді цілковита його відсутність

потому ймовірно жінки

(якщо пощастить)

ну і так далі

&

осінь починається тільки тоді

коли ти одягнув теплу шапку

себто теоретично

суто теоретично

ти маєш над нею владу

але ти виходиш зі свого під’їзду

на вулиці ще майже темно

тому ти шпортаєшся об

каміння пороги й всесвіт

шпортаєшся об самого себе

а чортовий вітер такий що

рвуться струни душі

і вся інша довбана патетика теж

рветься

а вона

шапка

звісно шапка

лежить на дні твого наплічника

і чекає

ще трохи і ти зірвешся

ми всі це і так знаєм

тут зрештою все і так ясно

тож надягай цупкіше

тож зустрічай палкіше

осінь

в твоїй голові

1

пацики на задньому сидінні автобуса

п’ять голів у кепках супреме

на чотири крісла

куртки геллі гансен

і наплічники палені

чого не зробиш щоб врешті

сподобатись

цій кльовій малишці з інсти

2

блогерка на зупинці

тролейбусній

палить свій кемел

під снігом вранішнім

вираз обличчя ніби життя

вже впізнане

підкати на джинсах

ніби весна ще дійсна

3

водій 141-ї

дядько з-під Буська

висадить перших

підбере другу

12 гривень проїзд

до автостанції

бо фейсбук працює по

алгоритмах

&на районі

вогонь у клітках згасає першим

з якою б силою його не палили

літо у клітинах розростається перцем