Краківські сезони камеральні

КОРЕКТА Гукали ззаду навздогін аби повернувся аби розігнувся або нарешті трохи випрямив свою ходу… Ду-ду — ззаду завжди ліпше видно що хтось не так або не туди йде Але він не чув чи не хотів прислухатись і вийшло так що забрів аж — у чужу країну Усі що залишились зашились дрібними деталями: криворіжсталями тонкими таліями Йому прийшлося копати чужу землю Її було багато Вистачило б (аж по самий лоб!) на усе його життя Й на усіх Котрі не встигли й зашились злиднями Ями Але — яма виходила виходячи з себе якась нерівна — ззаду отож підходили й коректно коректували пересування Й неодмінно — просування ні наліво ні вправо — прямо По ямі Проте він уже недочував так наче переночовував із власним продірявленим вухом Щось усе-таки було зі слухом На внутрішній слух він не міг скаржитись Ні — той слух підказував йому що йому уже близько Ну може трохи слизько… Отут можна скластися отим своїм усім змалілим постарілим отим що для декого й дечко для нього зосталося — тілом В отій здається своїй-несвоїй польній польській ямі (скільки разів від… віз… відбувалося візувалося одне й те саме… одне й те саме…) одне й те… одне й… — егей! — гукали… штрикали… у — спину Але так мов випроваджували — від добра віднаджували Колишню Українську Дитину ПРОКИНЕШСЯ… … прокинешся інколи серед ночі а кругом — поляки поляки поляки але зараз вони мовчать серед неї й тому навіть і не здогадаєшся що вони, мовчазні, зараза, такі — польські польські польські коли ж ранком усі прокинуться тоді почнуть навколо говорити і то так, навперебивки, перманентно, — по-польськи по-польськи по-польськи а коли той ранок перетягнуть не кваплячись до полудня, далі — до вечора все одно впродовж усього буденного захищатимуть усе своє святкове і таке — польське польське польське і тому як іще раз, бува, прокинешся серед тієї самої ночі такої усе-таки — ще не української не української не української аж от зблиск й —ага! — ледь української то вовком завиєш вздовж вітру, такого — невже українського уже українського уже — українського може збіжаться тоді доокола докупи — українці українці українці ВІТРИ ВІТРИ На сході України дують східні вітри На заході — західні В Криму: кудись завіялись кримські й от — тимчасово москальські У моїй голові злегка й незлегка посвистують дурні еміґрантські Дурні, так А звідки їм набратися розуму — ні напрямку не мають ні до часу ні до місцини якої-небудь не прив’язані ні світлі ні темні ні — не денні ані — південні свистять-посвистують дурнуваті салавьі-разбойнікі то по спіралі завихрені то по колу шумлять то без моралі вихляють то, проколені, — сплять Нерозумні: голови до чогось путнього не навертають Похилив нерідну голову — й тім’я спантеличено за вітрами: то туди то сюди Так, нерідні вітри Від них, в голові, — тільки отвір наскрізний і рваний (закипілим іваном!) із запеченою кров’ю й перекипілою думою що

полякам польської землі я не продав — не встиг

зате вимостив їм дорогу з каменю і щебеню

по спіралі затягнутій моїм теперішнім вітром

хай собі їдуть по ній хай собі — що там! —

і з кожним метром наближаються до центру

в центрі буде багацьке столковисько

буде багато (а то сто і — сто!) фіятів лахів поляків —

такий густий пересичений центр

недовго й утримається — або підніметься вверх

або ж провалиться наскрізь крізь землю —