| Видавництво: | Видавництво Старого Лева |
| Автор: | Любко Дереш |
| Жанр: | Сучасна проза |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 9789664482728 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
«Культ» — роман Любка Дереша з художнім оформленням Міті Фєнєчкіна. Це видання вийшло у «Видавництві Старого Лева» 2024 року в серії «Новітня класика».
Легендарний роман «Культ», який на початку нашого тисячоліття відразу зробив свого автора класиком сучасної української літератури, знову приходить — до оновленого покоління читачів. Цей унікальний твір уже перекладено сербською, болгарською, польською, німецькою, італійською, французькою, а можливо, і деякими позаземними мовами. Бо ж ідеться в ньому не лише про понурі та депресивні 1990-ті з їхніми незабутніми й чудово виписаними в романі атрибутами, а й про взаємодію різних світів, енергій і матерій. Описуючи дивовижний і страхітливий культ Древніх, «Культ» і сам став культом у «просунутому» середовищі підлітків і молоді 2000-х. Тепер він приходить по душі їхніх не менш просунутих нащадків. Начувайтеся!
зєрнову
Не рекомендовано дітям, вагітним і людям
зі серцево-судинними захворюваннями.
Напис на платівці «The Rolling Stones»
частина перша
АМАЛЬГАМА
Розділ 1
1.
Багато хто запитував його, чи він, бува, не той Юрко Банзай. Ні, відповідав Юрко Банзай, посміхаючись. «Ми навіть не родичі», — відразу ж випереджав він наступне запитання.
Банзай учився на п’ятому курсі біофаку. Як одного з найкращих студентів його скерували на практику в один коледж, відгалуження від універу, на викладання біології у старших класах. Відверто кажучи, доти, доки Банзаєві не сказали, як називається те місто, він навіть не підозрював про його існування. Мідні Буки.
Дуже далеко розташоване: їхати дві з половиною години, та ще й потягом, який зупиняється біля кожного стовпа, наче спанієль.
Банзай переїхав до Мідних Буків наприкінці серпня. Він винайняв однокімнатну квартиру в старезній триповерховій будівлі. Страшна, немов атомна війна, бабця-баптистка змусила передплатити їхній баптистський вісник, а заразом і місцеву газету «Патріот», де працював редактором її син. Газета не була шалено популярною, проте хтось її та й купував. Часопис розповідав про найновіші рішення райради, міські новини. Не цурався й вічних тем: зґвалтувань, убивств, випадків розбещення малолітніх та інших перчених штучок, які так подобаються пенсіонерам.
Ось уже тиждень, як Юрко працював у коледжі. Навчання почалося 28-го, що вже було поганим знаком (завжди як не в людей, уже вкотре повторили собі під ніс учні). Люди розумні рубали дрова і скуповували свічки перед тим, як ті різко подорожчають із першими вимиканнями світла. Зима обіцяла бути холодною, темною та безнадійною. «Принаймні, — подумав він, — у Мідних Буках не вимикають води, на відміну від Львова».
Щоденно, крім неділі, Банзай виходив із хати з великим гірським наплічником за спиною. Хоч у «єрмаку» лежало всього кілька книжок, пара загальних зошитів і канапка з двома яблуками, він ніколи не проміняв би його на звичайну сумку, а тим паче на кульок. Юрко Банзай вірив у щирість слів Карлоса Кастанеди, а дон Хуан, незабутній Карлосів учитель, радив носити все лише на плечах.
До речі, про яблука: Банзай прочитав, що піддослідні студенти, котрі з’їдали по два яблука щоденно, почувалися набагато ліпше й інтелектуально вище за тих, котрі яблук не їли. Такі факти дуже перейняли Банзая, бо він якнайчутливіше ставився до свого інтелекту і старанно плекав та зрощував його у сприятливому середовищі. А загалом він був скромний хлопець, і ніхто (за винятком хіба що однієї-двох осіб) не здогадувався про глибинний символізм акту поглинання паперівок.
2.
Його тато хотів, аби син пішов батьковими слідами і став юристом. Син, тобто Юрко Банзай, цього аж ніяк не хотів і ще у восьмому класі потайки вирішив, що набагато ліпше бути сільським учителем біології, ніж нотаріусом чи ще якоюсь потворою. Вступання на біофак стало першою справжньою тріщиною в їхніх і без того натягнутих стосунках. Усі подальші з’явились у процесі навчання, і тепер Банзай збирався приїжджати до тата й бабці лише по решту речей. І не показуватись у Львові до Різдва. А ще ліпше — до Вербної Неділі.
3.
За час навчання на біологічному факультеті Банзай тричі потрапляв до реанімації.
Першого разу це сталося навесні першого курсу. Він намагався синтезувати LSD–25 із певного виду спорині — пліснявого грибка. Коли грибок було проковтнуто, почалося сильне запаморочення. Банзаїв найкращий кумпель — Сергій Мокоша, який усім відрекомендовувався як Дощ, — знайшов безтямного Юрка на підлозі кухні. Банзай мав диявольське щастя, що забув замкнути двері.
Іншого разу, на другому курсі, він вирощував у себе вдома священні мексиканські гриби роду Строфарія, які нібито містять психотропну речовину псилоцибін. Експеримент не вдався, бо замість чарівних строфарій у Банзая проросли бліді поганки. Після того як його відкачали вдруге, Банзай дуже довго подумки (і дуже часто — вголос) кляв недбалість цілого відділу мікології, всіх педантів-аспірантів і цілу кафедру разом із прибиральницями.
«Культ» — роман Любка Дереша, який «Видавництво Старого Лева» перевидало 2024 року в серії «Новітня класика» з художнім оформленням Міті Фєнєчкіна. Роман вийшов на початку 2000-х і одразу зробив свого автора класиком сучасної української літератури. Ідеться в ньому не лише про понурі та депресивні 1990-ті з їхніми атрибутами, а й про взаємодію різних світів, енергій і матерій. Описуючи дивовижний і страхітливий культ Древніх, «Культ» і сам став культом у середовищі підлітків та молоді 2000-х. Твір уже перекладено сербською, болгарською, польською, німецькою, італійською та французькою мовами.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
