-У тексті збережено висловлювання, які на час першого видання книжки мали трохи іншу конотацію і сприймалися менш образливо, ніж сьогодні.
Власне, все почалося через оте дурнувате сонячне затемнення. З самого ранку в мене все пішло шкереберть. Коли я прокинувся і поплентався в душ, то переплутав звичайний людський шампунь із гігієнічним шампунем-кондиціонером для довгошерстих котів, тож тепер моя коротка зачіска стирчала в різні боки так, неначе мене довбонув струмом електрочайник. А коли я приїхав до офісу своєї газетки, то дізнався, що шеф-редактор (у народі — «шефуля», він же «Сан Санич») звільнив з роботи нашого штатного астролога — через те що його, тобто Сан Саничева, дружина (між нами кажучи, рідкісна істеричка) поскаржилася, типу, його прогнози не збуваються.
— Шурику, — сказала вона за сніданком, — ти довіряєш своєму астрологові?
— А що? — злякався Сан Санич, який дуже любив свою дружину.
— Ти Козоріг, — сказала вона.
— Чого це? — образився Сан Санич.
— Не в тому сенсі, — пояснила дружина, — за гороскопом.
— Ну і?.. — не врубався шефуля.
— Ти читав прогноз для Козорогів на суботу, тобто на вчора?
— Звісно, читав, — я ж шеф-редактор, — збрехав Сан Санич.
— І що? — наполягала дружина.
— І нічо... — знизав плечима шефуля.
— А де? Де? Йокелемене...
ї— Що де? — геть розгубився Сан Санич.
— Обіцяна сексуальна активність!!!
— Чого?..
— Там було написано, що в суботу Козороги будуть сексуально активні, а ти ліг і відразу ж захріп... Я навіть нову білизну вдягла... Ти хоч помітив, якого вона кольору?
— Ніби рожевого? — зовсім убито спитав шефуля.
— Ну, Козоріг... — процідила крізь зуби дружина і грюкнула дверима.
Словом, уранці астролог і вилетів.
Зрештою, на цьому мої невдачі могли б і скінчитися, якби Сан Санич не сказав: «Доки газета не знайде нового астролога, його обов’язки тимчасово виконуватимеш ти. Але, чуваче, запам’ятай: жодної сексуальної активності». Тож останні дві з половиною години я тільки те й робив, що висмоктував із пальця астрологічні прогнози. Без жодної сексуальної активності, звісна річ...
По обіді Сан Санич покликав мене «на килим». Я саме застряг на горезвісних Козорогах і ніяк не міг зрушити з місця, бо просто не уявляв, який у цих тупих упертих тварин може бути астропрогноз без жодної сексуальної активності. «Усе, — подумав я, — настав капець...» — і відчинив двері кабінету.
— Слухай, Базе, — він перейшов одразу до справи, — хочеш двісті баксів за пів дня?
— Мокруха, так? — поцікавився я.
— Ні, шоубізнес...
— Що завгодно, тільки не довбані Козороги.
— Що-що? — перепитав шефуля.
— Нічого-нічого. Кажу, мене через сонячне затемнення цілий день кумарить.
— Значить, так, — буркнув шефуля, — сонячне затемнення ще не почалося, тож забудь про своїх довбаних Козорогів, збирай манатки і дуй у 163-тю школу.
— Куди-куди?
— 163-тя школа, — повторив він по складах.
Правду кажучи, слово «школа» викликало в мене майже ті самі асоціації, що і словосполучення «сексуальна активність» у Сан Санича. У дитинстві я був дуже непосидючий і в більшості справ, які мені доводилося робити, обламувався вже після першої ж невдачі. Так було і з навчанням. Коли я пішов у перший клас, мене вистачило майже на пів року, аж довелося писати першу в моєму житті контрольну з російської. Контрольна складалася з одного-однісінького слова, яке нам видавали на карточках. Від нього треба було утворити множину... І от мені трапилося слово «сук». Не задумуючись, я написав поряд «сукі» (хто би міг подумати, що правильно буде «сучья») і здав... За що мені поставили двійку; для чого викликали до школи батька — я так і не зрозумів, але на навчання вирішив забити вже тоді, не чекаючи, доки воно принесе ще якісь неприємні сюрпризи. З наступної моєї школи, а їх я змінив не мало не багато чотири, так-от, із наступної школи мене вигнали через баскських сепаратистів... Я тоді був у третьому класі, буяла весна, і на нас саме чекав перший урок праці, де нам мали прищепити безмежну любов до сільського господарства і загалом до аграрного, так би мовити, світогляду. Простіше кажучи, ми мали сіяти кабачки й баклажани на пришкільній ділянці...