Марія Лавренюк

Марія Петрівна Лавренюк (нар. 3 січня 1976 року в селі Матвіївці на Тернопільщині) — українська письменниця, публіцистка й журналістка, членкиня Національної спілки журналістів України з 2011 року та Національної спілки письменників України з 25 березня 2015 року.

За першою освітою вона інженерка-конструкторка виробів зі шкіри — закінчила Технологічний університет Поділля у Хмельницькому; 2007 року здобула ступінь магістерки державної служби. Двадцять років працювала державною службовицею в Шумській та Козівській райдержадміністраціях, нині — інженерка з охорони праці в Козівській центральній районній лікарні.

Пише в кількох жанрах: збірки новел «Декамерон одного села» (2012) і «Війна і мир одного села» (2013), кулінарні есе «Печериці для мудрої господині» (2013) та «Полба» (2014), романи «Де скарб твій…» (2013), «Калина січена» (2018) і «Улиянка» (2024). Лауреатка премії імені Михайла Дубова (2012), Міжнародної премії імені Уласа Самчука (2019), премії імені Василя Фальварочного (2024) і спецвідзнаки конкурсу «Коронація слова» (2024) за кращий твір про кохання.