Передмова редакторки і перекладачки
Загальновизнаною у сучасній педагогічній психології вважається теза про те, що рівень навчальних досягнень школярів визначається не так рівнем їхнього інтелекту, як внутрішньою мотивацією до навчання, причому саме мотивація, на відміну від рівня інтелекту, в широких межах піддається ефективному впливові педагогічних систем. Тому такою посиленою у світі є увага до мотиваційних аспектів навчання і таким важливим є досвід у цій сфері, набутий у різних країнах. Особливо перспективними видаються соціально-психологічні дослідження з педагогічної мотивації, що моделюють навчальні середовища всієї школи та окремих класів з акцентом на задоволення базових учнівських психологічних потреб і гарантування їхнього психологічного здоров’я, а, отже, й високих навчальних досягнень. Серед величезної кількості опублікованих за останні два десятиліття матеріалів на цю тематику виділяється книга шотландського психолога-практика Алана Макліна (Alan McLean), яку читач зараз тримає в руках в українському перекладі.
Рецензія на цю книгу, опублікована в одному з авторитетних британських освітніх реферативних журналів1, розпочинається словами: «Це — книга, яку повинен прочитати кожен вчитель!». Що ж такого особливого помітив у ній рецензент, що дало йому підстави для такого захопливого, як для теперішніх часів, заклику?
У цій книзі автор, ґрунтуючись на багатому й розмаїтому власному досвіді освітньопедагогічної діяльності, а також на критичному осмисленні широкого спектра теоретичних досліджень описує всебічну й динамічну модель мотивації навчально-учіннєвої діяльності в сучасній західній загальноосвітній школі. І хоча його модель з успіхом можна було б застосувати й для багатьох інших сфер людської зайнятості, однак ця книга міцно прив’язана саме до мотивації навчання у шкільному середовищі й адресована безпосередньо вчителю. Це не тривіальна добірка підказок і порад для роботи в класі, хоча це у ній теж є, а ґрунтовний аналіз усього комплексу причин, чому одні учні мотивовані для навчання, а інші з такими самими інтелектуальними здібностями — ні, чому одні й ті самі учні мотивовані для навчання в одних класах та школах і не мотивовані в інших. 1 Murphy D. Motivating every learner. — Book review / D. Murphy // Scottish Educational
Review. — 2010. — V. 42 (1). — P. 82–91.
Передмова редакторки і перекладачки4
Книга складається із двох частин. Перша частина «Мотивована школа» концентрує увагу читача на питанні про те, як створити оптимальну навчальну атмосферу в усьому класі. Натомість друга «Мотивування кожного учня», як і засвідчує її назва, головним завданням має залучення до навчання саме окремого учня. Перша книга за своїм стилем більше схожа на наукову монографію, друга — на практичний порадник вчителю від досвідченого педагога-практика. Англійською мовою праця А. Макліна виходила у двох книгах1. У нашому виданні обидві книги об’єднані в одну. І хоча кожну з частин можна читати окремо, однак значно ефективніше буде прочитати їх у тій послідовності, в якій вони виходили і в якій розміщені у цьому виданні. Різні фокуси «наведення на різкість» дадуть змогу легше освоїтись з методологією автора, глибше вникнути в суть його стратегії, а також одержати різний інструментарій для практичної роботи в школі на груповому та індивідуальному рівнях. Окремі повтори, які неминучі при такому механічному об’єднанні частин, зовсім не зашкодять цілісному сприйняттю всієї праці.
Ключова ідея концепції мотиваційної школи А. Макліна полягає у тому, що найдійовіша мотивація учнів до навчання виходить із середини, тобто є самомотивацією. Однак для досягнення цього стану, як засвідчує педагогічний досвід, учительський корпус не може ефективно діяти за старою біхевіористською моделлю, а повинен вдаватися до значно тоншої організації навчального середовища. Найголовніше у цій справі те, що сучасне навчальне середовище має якнайповніше забезпечувати задоволення базових психологічних потреб особистості — в Афіліації, Агентності (ефективності) та Автономії — символічних трьох А, як їх називає автор. Перелік цих базових потреб автор запозичує із широковідомої на Заході теорії самодетермінації американських психологів Е. Дісі і Р. Раяна2, однак видозмінює їхні назви та змінює порядок. Е. Дісі і Р. Раян базовими вважають потреби в Автономії (Autonomy), Компетентності (Competence) і Зв’язках (Relatedness). Натомість А. Маклін ці потреби називає по-іншому й розміщує в іншій послідовності: Афіліація (Affiliation), Агентність (ефективність) (Agency) та Автономія (Autonomy). Отже, автономія, яка в індивідуалістичній американській культурі відіграє ключову роль і, відповідно, в теорії Е. Дісі і Р. Раян стоїть на першому місці, в переліку А. Макліна займає аж третє місце; у більш колективістській кальвіністській шотландській культурі їй не відводиться того значення, що в американській. З тими ж культурними відмінностями пов’язані, як видається, й вибір назв інших потреб: замість Зв’язків — Афіліації, а замість Компетентності — Агентності (у значенні ефективності). Може закрастися думка, що метою цього вибору була згадана щойно символіка « трьох А» — за 1 McLean A. The motivated school / A. McLean. — London: Paul Chapman, 2003. — XVI, 144 p.;
McLean A. Motivating every learner / A. McLean. — London: Sage Publications, 2009. —
Х, 262 р. 2 З основами цієї теорії можна ознайомитись за такими джерелами:
1. Райан Р. М. Теория самодетерминации / Р. М. Райан, Э. Л. Деси // Психология мотивации и ýмоций / Под ред. Гиппенрейтер Ю. Б., Фаликман М. В. — М: Астрель, 2009. —
С. 232–244.
2. Чирков В. И. Самодетерминация и внутренняя мотивация поведения человека / В. И. Чирков // Вопросы психологи. — 1996. — № 3. — С. 116–131.
3. Тадеєва Т. В. Теорія самодетермінації Дісі-Раяна і навчальна мотивація / Т. В. Тадеєва //