Нетлінна слава України

СЛОВО ВІД АВТОРА

Дорогий читачу!

Якщо Твою увагу привернула назва книжки, розгорни її і поринь у простір українських талантів, що творили і творять славу України.

Як Ти зараз, так і я протягом років випадково і невипадково доторкалась до цієї культурної царини української, була заворожена нею і не могла не розповідати про її достойників, знаних і ще незнаних українцям. Адже плоди їхнього натхнення складають невмируще багатство нашої Вітчизни, національну скарбницю української культури.

Різні імена Ти зустрінеш на стезі пізнання, з різними постатями познайомишся, і віддалиться від Тебе небокрай і збагатиться обшир знань.

Серед них і незабутні Симиренки, які є прикладом безкорисного служіння Україні, є моральним прикладом для всіх наступних поколінь українців. Серед них і наші сучасники, які щоденно кладуть на вівтар культури свої творчі здобутки.

Серед них і стражденний геній Артема Веделя, і світлий пензель Григорія Світлицького , і перерваний кулею лет Олексія Ходимчука з розстріляного відродження, і творчий подвиг когорти «пересаджених квітів», що на далеких берегах жили з Україною в душі.

Повернулись ключі журавлині,

Імена геть забутих людей,

Що Вкраїну, як неню, любили,

Що не марили світом, та гей…

Доля слалася їм поза нею,

Душі рвалися жалем тужним.

І летіли їх думи до неї,

І кривавилось серце у них.

Ми маємо про них знати, щоб гордістю повнилася наша душа за Україну, за неймовірно багатий на творчу потугу український народ. Українські достойники роду Симиренків 

Розділ І

УКРАЇНСЬКІ ДОСТОЙНИКИ РОДУ

СИМИРЕНКІВ

1.1. Славетні підприємці-патріоти

Роде наш...

Скільки їх у матері України!

І всі вони їй дорогі.

Козацький рід Симиренків вписав неповторні сторінки в історію підприємництва, культури та науки України.

Цей рід походить з Черкащини. З козацької далечини виринають такі могутні й відважні запорожці, яких за дивовижний героїзм назвали Симиренками, тобто семирукими, бо в бою воювали за сімох. У ХVІІІ столітті постає нескорений їхній нащадок козак Степан Симиренко, що через волелюбність не зміг присягнути гнобительці Катерині ІІ і тому втратив не тільки маєтність, а й козацькі привілеї. Не стерпівши тої наруги, пішов чумакувати та десь серед степів і загинув, а його родину було закріпачено.

Його син, Федір, селянин на оброці, наймав млини на річці Вільшанка. Добре працював та й талан мав, зібрав грошей і викупився на волю. Федір Степанович був одружений з Анастасією,

1.1. Славетні підприємці-патріоти донькою теж колишнього кріпака з роду смілянських козаків Михайла Яхна, який теж спромігся вирватися із неволі, витративши все зароблене різними промислами (вичинкою шкір, пошиттям чобіт). Навіть і намисто дружини продав, а сім’ю визволив.

Сини Михайла — Степан, Кіндрат і Терентій Яхненки, позичивши гроші, взяли в оренду два петлювальні млини у Смілі. І далі вели започатковану батьком торгівлю шкірами. Коли з’явився зять Федір Симиренко, вони запросили його до свого гурту. Федір вніс пай, вдарили по руках — і постала фірма братів Яхненків і Симиренка. Сталося це приблизно у 1815–1820 роках, а формальну угоду було укладено лише 1858 року, коли велетенські розміри фірми вимагали чіткого юридичного визначення, а родинні зв’язки послабшали.

Комерційний хист братів Яхненків щасливо поєднався з умінням Федора Симиренка вести свої справи з розмахом. Фірма, що була створена енергійними, кмітливими, працелюбними людьми сильної волі, набрала великої висоти і загальноєвропейського значення. Та засновників фірми визначали не тільки ці риси, але й відданість спільній справі, чесність, вірність даному слову — все те, що являє собою високу порядність. Органічно неспроможні на підлість, підступність, зраду, вони цілком довіряли один одному. Шляхетність між партнерами була законом.

Про ці моральні засади батьків українського підприємництва нагально треба нагадувати саме тепер, у часи його відродження і розвитку. На жаль, наразі мораль новітніх ділових людей та підприємців часто-густо залишає бажати кращого. Коли, як не тепер, треба відроджувати кращі традиції минулого, традиції чесного партнерства, вчитися робити справу чистими руками.

У фірмі панував козацький дух побратимства. І службовці теж проймалися цим духом. Можна навести лише один приклад, щоб все стало ясно: у конторі стояла величезна скриня, члени фірми й службовці кидали до неї гроші, зароблені протягом дня, або брали з неї за потребою. Особливого контролю не було. Але не було випадку, щоб хтось із цього скористався, обманув довіру. Українські достойники роду Симиренків 

Спочатку фірма і далі орендувала млини та торгувала шкірою, а невдовзі й збіжжям і почала ганяти гурти худоби до Одеси, Варшави та інших міст.

1830 року на ній відбулось удосконалення борошномельної техніки, здійснився ряд прибуткових операцій із збіжжям. У цей же голодний рік вона вперше виступила з благодійницькою акцією, безкоштовно годуючи протягом кількох місяців коло 10 тисяч селян.

Фірма заснувала торговий дім в Одесі, склади й крамниці в Миколаєві та Севастополі. Почала торгувати полотном, промисловими виробами й цукром.

Брати Яхненки і Федір Симиренко стають купцями І гільдії Одеси. 10 квітня 1840 року Федору Степановичу Симиренку і його родині імператорським указом було надано стан спадкових почесних громадян.

На початку 1840 року капітал фірми становив понад мільйон асигнаційних карбованців.

Фірма збільшувала торгівлю цукром, але не наважувалася йти далі. І тут прийшло нове покоління в особі Платона Симиренка (1821–1863), який підносить фірму на новий щабель. Відряджений до Німеччини і Франції задля знайомства з передовою технологією цукроваріння, він переконав засновників фірми у перспективності цієї справи.

1843 року фірма спорудила в Ташлику перший в Російській імперії паровий пісково-рафінадний завод. У цей же час Платон Федорович отримав освіту у Паризькій Політехніці.