Пів'яблука. Інші пів'яблука

«Зубрівка» збільшилася на мансарду на другому поверсі, ще й на три прибудови — простору вітальню з кухонним апендиксом, широку веранду та господарську частину з кількох кімнаток-комірчин. Грядки з картоплею і морквою перетворилися на газони, квітники та доріжки, викладені пласким річковим каменем. Звичайний дачний паркан-сітка сховався за густим живоплотом, а кущі бузку та жасмину розрослися у справжнісінькі хащі — ні в кого не піднімалася рука обчімхати густе й розлоге віття пахучих корчів.

Несподівано Курич відкрив у собі талант дизайнера меблів. Видовбав чудернацький столик з перевернутого догори дригом пенька, що його викорчував на ділянці. Зашліфував краї, покрив поверхню лаком й кілька вечорів сідав навпроти, трохи на відстані — милувався роботою. І наче мішок розв’язався: накупив теслярських інструментів, спеціалізованих журналів, познайомився з майстрами-дереворобами і що далі, то з більшою впевненістю, із подиву гідним задоволенням віддавався новій пристрасті, опановуючи таємниці роботи з деревом.

У хаті одне за одним з’явилися крісла, що немов вистрибнули зі сторінок дитячих казок про трьох ведмедів чи дванадцять братів-лебедів та їхню сестру Елізу. Перше крісло, подібне до трону, Ігор назвав «Хазяйка» та подарував Магді на річницю весілля. Відтоді кожне його творіння отримувало ім’я. Магда приходила в майстерню, спостерігала за чоловіковою роботою, говорила: «Це крісло нагадує мені Шерхана з «Мауглі»…». Або: «Якісь двійнята у тебе виходять. Цей стільчик — наче хлопець, а цей — як дівчина. Немов Кай і Герда…».

З часом у хаті Куричів оселилися крісла «Шерхан», «Герда», «Кай», «Чугайстер», «Вікінг»... Сусід-художник розповів Ігореві, що спілка народних майстрів готується до виставки і запрошує до участі не лише спілчан. Курич зважився показати знавцям останні роботи: чотири масивні крісла з високими спинками та різьбленими бильцями. Кожне вирізнялося серед братів якоюсь деталлю, а всі разом називалися «Хто в домі господар».

Стільці Курича стали подією на виставці. Про автора та його роботи писали газети, з журналу сучасних інтер’єрів приїжджали робити фотосесію. Після цього пішли замовлення — майстрові пропонували грубі гроші, аби мати на своїх віллах ексклюзивне крісло-трон господаря дому. Ігор від нових можливостей не відмовлявся, однак вніс відчутні поправки в організацію праці: тепер він робив ескізи майбутніх меблів і тримав процес під авторським наглядом, а умільці-ремісники втілювали його задум.

Якщо дизайном дому переймався перш за все Ігор — під його орудою авторські меблі впевнено витісняли промислову штамповку, то в облаштуванні садиби головною була Магда. Купувала на гуртівнях паростки кліматису та жимолості, виплітала для них хмизняково-дротяні драбинки, рівняла садовим сікачем розрослий живопліт. Власноруч місила розчин бетону, не чекаючи, поки чоловік звільниться й допоможе. Примітивним знаряддям — старою шуфлею та іржавою сапкою. Їй це подобалося. Старанно відмірювала на кожні три відра піску відро цементу, поступово підливаючи до суміші воду. Працювала, аж поки не виклала з цементу та каменю, привезеного з берега Стрия, невелику декоративну фортецю — вигадливої форми лавку на п’ять різнорівневих сидінь. Для кавування з друзями. Усе на обійсті «Зубрівки» вона робила з думками про те, що тут радітимуть життю рідні та друзі: їстимуть яблука, зриваючи їх просто з дерев, дурітимуть під музику на танцмайданчику біля криниці, смажитимуть м’ясо на «шашличному полі»...

Гостювання в «Зубрівці» було явищем звичним й бажаним, мансарда з гостьовою кімнатою приймали тимчасових мешканців коли завгодно.

Цього разу до дня народження господині підготували не лише горішню кімнату — окрім батьків Магди, які приїхали з Ужгорода на тиждень, заночувати в «Зубрівці» за потреби могли й усі інші гості: Галя з чоловіком, Луїза, Ірина…

Першою приїхала Луїза на своєму «Шеві», волошковому «Шевроле Лачетті». Віртуозно запаркувалася, пискнула сигналізацією і ось вона вже на веранді, тримає в руках пакунок у бордово-сріблястих смужках. Завмерла на порозі, грайливо зафіксувавши трисекундною паузою ефектність картинки: сяюча усмішка, скромна сіра сукня, дорогі бордові туфлі, смугастий подарунок тон у тон…