Слідами Роксолани. повість

Лист польського короля

Ті часи зі свого дитинства та юності з сумом згадувала статна жінка середніх літ у коштовних шовках і прикрасах. Із нещасної полонянки вона перетворилася на поважну дружину султана Сулеймана — Гюррем і народила йому шістьох дітей. Відтак мешкала у Стамбулі в розкішному султанському палаці й мала безліч служниць, золота і влади. Але в душі все ще залишалася життєрадісною рудокосою юнкою родом із Рогатина. Утім, за роки перебування в султанському гаремі навчилася приховувати за чарівною усмішкою свій справжній настрій та почуття.

Так було й цього разу, коли вона приймала в палаці посланця Гасана.

— Султано, — обережно мовив він, схилившись у поклоні.

Гюррем відволіклася від сумних спогадів і з застиглою усмішкою на вустах наблизилася до ґратчастої перетинки, яка слугувала заслоною для проведення перемовин. Адже іслам забороняв жінкам вільно, з відкритим обличчям спілкуватися з чоловіками.

За ґратками стояв слуга — русявий молодий українець із косматими вусами. Він також у дитинстві потрапив у полон до кримських татар. Потім опинився в Стамбулі, де навчався в школі для майбутніх воїнів султана і його служників. Там же отримав мусульманське ім’я Гасан і посаду султанського посланця.

— Вітаю тебе, — величаво мовила Гюррем із-за ґраток. — Із чим прийшов до мене?

Гасан ґречно відповів їй:

— Я привіз вам, султано, з Кракова лист польського короля та подарунки.

Гюррем окинула оком скриню з хутром і золотими прикрасами, яку приніс посланець, і на знак вдячності кивнула. По тому запитала:

— Чи пристав король на мою пропозицію добросусідських відносин із султаном Сулейманом?

— Авжеж, моя пані, — озвався Гасан і простягнув листа.

Гюррем розгорнула його.

«Ваша Королівська Величносте», — одразу ж прочитала.

Так звертався до неї польський король Сигізмунд (Другий) Авґуст. Це потішило султану, яка була донькою звичайного українського священника. Утім, сам польський король, у володіннях якого вона народилася, називав її королевою. Та ще й дякував за прихильність до нього. Він також просив сприяння в налагодженні дружніх стосунків із чоловіком Гюррем — султаном Сулейманом.

— Я зроблю все, що в моїх силах. Бо прагну зміцнити мир між поляками та османами, — заявила Гюррем.

Адже знала: лише так можна припинити руйнівні набіги кримських татар на українські землі, що входили тоді до складу Польського королівства.