Це Різдво

розділ перший

Роуз

Я не можу відвести від нього погляд.

Знаю, це не Майкл, та однаково підходжу ближче і ближче до цього незнайомця. Грає весела святкова музика.

Я нагадую собі дихати, коли йду через вестибюль готелю туди, де він спілкується з невеликою групою чоловіків за блискучою барною стійкою з червоного дерева. Його друзі не помічають мене, адже захоплюються кожним його словом, усміхаються, сміються — їх приваблює його шарм.

Бачу його темне волосся, помережане сивиною на скронях, те, як він жестикулює. Тепер я чую його заразливий сміх, моя голова йде обертом. Бачу обриси його профілю — такого впевненого, авторитетного. Із вбудованих динаміків готелю лунає звична музика.

Я стою позаду нього. Руки трусяться. Ще до того, як я встигаю що-небудь сказати, він обертається.

— Та сама Роуз Квінн?

У нього чарівна усмішка.

В мене земля тікає з-під ніг.

— Браян Джонс, — каже він і простягає руку, щоб привітатись. — Чоловік Аліси.

Його рука гладка, шкіра — мов шовк, не така шорстка й обвітрена, як була в Майкла. Я ввічливо простягаю свою у відповідь, ширше розплющую очі і привітно усміхаюся.

— Так, Аліса, звичайно. Вона чудово доповнила команду.

— І вже добре ладнає з колегами. Мені вдалося познайомитись тут з іншими покинутими чоловіками.

Моє серце несамовито калатає. Може, я захворіла. Такого зі мною ще не траплялося.

Рідко коли я не думала про Майкла упродовж останніх кількох років, але мене ще не заносило в таку каламутну імлу, як зараз, щоб він мені аж ввижався. Але вже майже Різдво, і саме тепер втрата Майкла дусить мене більше, аніж в будь-який інший час року, загрожуючи перекрити дихання раз і назавжди.

— Я, власне, хотіла привітати усіх в City Suite, — видаю я, а мій голос разюче контрастує з тою гіркотою, яку я відчуваю. — Будь ласка, пройдіть до зали поруч. Можете взяти напої з собою, звісно.

Я тремчу всередині, але моя впевнена поведінка ніколи мене не видасть. Я над цим багато працювала.

Обручка чоловіка виблискує на пальці, дзенькаючи об бокал, який він підіймає, і чоловік киває.

— Зараз будемо, — гукає той, коли я йду; мої губи тремтять, а серце вистрибує з грудей. Я відчуваю, як його погляд пронизує мене з кожним моїм кроком. — Це буде чудовий вечір.

Я підходжу до зали готелю, щиро, попри свій смуток, вітаючи на шляху усмішками, повітряними поцілунками й компліментами своїх працівників та гостей. Вони неймовірні й заслуговують на цей вечір. Це найменше, що я можу зробити.

Міє, ти приголомшлива. Обожнюю твою сукню.

Пригостися шампанським, Луко. Звісно ж, ні, любий, твоє вбрання не занадто яскраве. Це ж Різдво.

Дуже приємно зустрітися із Саймоном, Ніко. Ми про нього багато чули від тебе.

Далі знову потиски рук, знову повітряні поцілунки, знову компліменти.

Усе в цьому готелі претензійно ошатне, від пікантних канапе до глінтвейну і надмірних декорацій, що трапляються мені на кожному кроці. Високі блискучі дерева миготять біля стін із темно-синім відтінком, грає знайома музика, а працівники готелю, вбрані в яскраві ковпаки Санти, охоче наповнюють наші бокали. Настрій піднесений, щасливий. Але я не можу дочекатися, коли цей вечір закінчиться.

Я зупиняюся на порозі City Suite, де мої колеги та гості вже чекають на закінчення формальностей і на початок справжньої вечірки, й саме тоді планую непомітно втекти додому.

Я пообіцяла Карлосу, що потиняюся тут один танець і перекинуся ще кількома святковими побажаннями, а потім до закінчення вечора публіку розважатиме уже він.

Глибоко вдихаю. Розправляю свою нижню спідницю і спідницю в горошок по стегнах, відчуваючи гордість носити вбрання, яке пошила сама. Я закидаю назад своє темне кучеряве волосся і виймаю складане люстерко, щоб підфарбувати губи червоною помадою.

Я впораюся з цим. Я — Роуз Квінн, головна виконавча директорка Activate International. Тож я це зроблю. Цокаю об келих, щоб привернути увагу кожного, і розмови стихають, а безліч знайомих облич повертається до мене.

— Щасливого Різдва всім! — виголошую я з сяючою усмішкою. — Дякую кожному за те, що знайшли можливість зібратися разом цього вечора, щоб відсвяткувати закінчення ще одного чудового року.