Любовні листи на Різдво

Авторам любовних листів.

Ви залишаєте частинку себе на кожній сторінці.

Пролог

09:00, 20 грудня 1977

Моя найдорожча, люба Руті,

Я сподіваюся, ти отримаєш цього листа до 22 грудня, перед візитом до сестри і сім’ї на Нельсонів пересип. Із твоїх розповідей, вони наче хороші люди, (але ніколи в житті не полюблять тебе так сильно, як я). Твоя сім’я очевидно побачить, що тобі потрібний відпочинок перед поверненням на роботу в січні, й подбає про тебе. (Ти впевнена, що мусиш так швидко повернутися??)

Вкладаю листівку та подарунок, але це ніщо порівняно з тим, що ти подарувала мені. Я хочу, щоб ти знала, що той прекрасний, особливий, чудесний дарунок наразі щасливий і оточений любов’ю.

Ти вже одужуєш, люба? Мені нестерпно думати, що, поки я був на параді до Дня пам’яті, ти лежала в лікарні сама! Ти кажеш, що змирилася з усім, але частинка мене знає, що мені треба було триматися на відстані від прекрасної цивільної дівчини, що прийшла працювати «піді мною» (хо-хо-хо) на казармах. Інша частинка мене вдячна, що ти змінила моє життя.

Якби ж ми лишень могли бути разом!! Весь час сумую за тобою.

Маю надію, що ми знайдемо спосіб зустрітися в новому році, аби я зміг на власні очі побачити, як ти.

Я кохаю тебе, Руті. Хай благословить і береже тебе Бог.

З усією любов’ю,

Найджел xxxxxxxxxxxxxxxxxxxx

Святвечір 1977

Мій найдорожчий, коханий Найджеле,

Коли не увімкну радіо, Бонні Тайлер співає «Біль у серці». Це так правдиво.

Я знаю, що твій «дарунок» зараз у найліпших руках і отримає життя, краще за те, яке могла б дати я. Лише знаючи, що вона здорова й щаслива, я можу впоратись із втратою.

Я кохаю тебе і сумую за тобою.

Завжди твоя, з любов’ю із морозного й засніженого Нельсонового пересипу,

Руті xxxxx

Розділ перший

Сьогодення

Коли в п’ятницю вранці ранньолистопадовий вітер гнав Медді Крейсі стежкою, що вилася від Гай-котеджу вздовж урвища, їй важко було не думати про свого світловолосого, сіроокого чоловіка з пустотливою усмішкою та примхливою вдачею. Не зводячи погляду з бурхливого моря, вона вкотре подумки звернулася до чоловіка: Ейді, де ти? Що ж сталося тієї ночі? Ейді Остін виконав свій трюк зі зникненням однієї грудневої ночі близько семи років тому, і відтоді життя Медді визначали таємниця та брехня.

Що за таємниця? Медді не розповіла Ейді, що вагітна. Підіймаючи комір, щоб захиститися від холоду, вона подумки перерахувала причини. Він був пригнічений їхніми фінансовими труднощами. Вони не планували вагітність і останнього разу, коли вона підняла цю тему, він оголосив, що не готовий до дітей. І, можливо, це гормони зробили Медді недовірливою, та її не покидала підозра, що він може запропонувати аборт. Тепер, коли Лайла стала сміхотливою, жвавою шестирічкою і центром світу Медді, жінка почувалася винною за те, що взагалі таке про нього думала. Та їй усе ж було цікаво, чи він якось відчув, що насувається нова відповідальність.

Точніша назва для брехні, — думала вона, звернувши зі стежки додому, — «очікування інших». Селяни думали, що тоді вона заклякла від страху через зникнення свого чоловіка. Насправді ж, коли вона стояла й дивилася, як поліцейські собаки прочісують стежку на кручі, поки гелікоптер обшукує в усіх напрямках зимове море, Медді була розлючена.

Щоб веселий і млявий Ейді завдав собі шкоди? У це вона не вірила.

Щоб заметіль здула його з кручі, коли Ейді все життя знав, яка небезпечна стежка над урвищем? Можливо, але малоймовірно.

Щоб Ейді покинув Медді на самоті з боргами та бідою? Так. Оце відчувалося правильно. Вони були разом ще зі старшої школи, та подорослішала з них лише Медді.

Але її серце м’якшало, коли вона згадувала їхні щасливі часи. Вечірки, які вони влаштовували, лише аби всю ніч танцювати удвох повільні танці. Відпустки в Іспанії чи Греції, коли вони читали на пляжі або хлюпалися в морі. Ейді, дитя скупих батьків, бунтував проти свого виховання, активно і з насолодою витрачаючись на розваги й — задля справедливості — на Медді, осипаючи її прикрасами та гарним одягом.

Чи була вона відповідальною за його перетворення із люблячого чоловіка на чоловіка, загнаного в кут? Купівля зубожілого Гай-котеджу була її ідеєю, яку підживлювало її бачення їхнього щасливого, радісного життя разом — незмінного, лише з чудовим краєвидом на море.