Різдвяний пудинг з побажаннями

Кріста Грайстоп здригнулася від грудневого холоду й поправила сумку на плечі. Коли знову перевіряла ключі в кишені рожевого пуховика, помітила, яким крижаним на дотик видається брелок у формі срібної ложечки. Його подарував Саймон, коли вони тільки відкрили ресторан. Він завжди казав, що народився зі срібною ложкою в роті, от і почепив її на ключі від їхнього ресторану — пожартував так. Смішно було тільки йому.

Вона дивилася на ресторан звіддалік — бачила сині глянсові дерев’яні конструкції на фасаді старої будівлі. Бачила білі горщики на вікнах, де вона щосезону висаджувала інші квіти. Пурпурно-рожеві герані влітку. Блідо-жовті та кремові нарциси — навесні. Осінні фіалки кольору теплого бурштину та яскраво-червоні пуансетії — на Різдво. Тепер горщики висіли порожні, а над блакитно-білими смужками навісу почепили знак «Здається в оренду». Колись Кріста мріяла мати ресторан в Лондоні, і тепер відпускати цю мрію виявилося несподівано боляче.

Великим пальцем вона намацала черпальце ложки в кишені. Цей подарунок завжди здавався Крісті невеличкою шпилькою в її бік. Саймон наче нагадував, що вона — з бідної родини й далеко не піде без його срібла.

Може, і мав рацію. Його родина профінансувала ресторан, а вона була така рада створити щось разом із Саймоном, що не звернула уваги на відсутність певних документів про власність.

І ось тепер вона віддає ключі назад — майже задурно. Можливо, вистачить на перший внесок за квартиру в Лондоні, але ж у неї немає роботи, тільки відгуки на ресторан, і в кожному з них першим згадано його ім’я. Жоден банк не дасть їй позику на тій підставі, що вона робить чудові суфле, і байдуже, що фото цього суфле виклав у своєму інстаграмі якийсь дальній родич королівської сім’ї.

Саймон уже не хотів працювати в ресторані, бо знайшов нову гламурну посаду — судді на телевізійному кулінарному шоу під назвою «Випічка наосліп». Нічого, що з них двох кондитер — вона, і саме її десерти заслужили всі нагороди та похвали? Натомість продюсери подзвонили Саймону, бо він багатенький, веселенький і гарненький. Зрештою, це ж він виграв у номінації конкурсу «Кухар із перчинкою» — на обкладинці журналу він був удягнений лише у фартух.

А їй варто було б судити телепередачу «Побачення наосліп», де вона порадить конкурсанткам ніколи не довіряти важливі фінансові кроки чоловіку, що перед виходом «у люди» проводить у ванній більше часу, ніж ви, і питає про свій вигляд, перш ніж похвалити вашу сукню.

Коли Кріста побачила фото оголеного Саймона на обкладинці журналу, то одразу зрозуміла — їхньому шлюбу і справді настав кінець. Саймон був на шляху до слави, а Кріста досі не могла вирішити, чи справді її покликання — бути кухаркою, надто тепер, коли вона втратила ресторан. Годувати людей вона любила понад усе, але помпезність і церемонність ресторанного життя діяли їй на нерви. Їй значно більше до душі було посидіти як слід за столом на кухні, посміятися за келихом вина, потеревенити з друзями допізна.

Угорі загорілися вуличні ліхтарі, і Кріста помітила, що вулицю вже прикрасили до Різдва. Червоні банти та зелені гірлянди зазвичай підіймали Крісті настрій, але сьогодні в неї аж серце занило. Повернулося відчуття порожнечі. Воно, бувало, захоплювало її зненацька, як ото зараз. Таке, наче їй усередині бракує важливої деталі, нічим її замінити. Це відчуття переслідувало її, відколи вона себе пам’ятала, і завжди з’являлося непроханим.

Вона підійшла до ресторану, там, де було освітлення. Притиснувши обличчя до вікна, вона побачила в тьмяному світлі, що за столиком сидить Саймон із розкоркованою пляшкою вина, а навпроти нього — якась жінка. Вони сміються, а жінка тримає руку в нього на коліні.

Кріста відчинила двері та стала на порозі, впустивши всередину холодний протяг. Прогноз погоди погрожував різдвяною заметіллю, але вона повірить у це, тільки коли побачить на власні очі. Вони щороку кажуть, що буде сніг, але він ніколи не починається раніше, ніж на Новий рік, коли її різдвяна відпустка вже майже закінчується.

— Крісто, заходь, ти, певно, замерзла, — благодушно запросив Саймон, подивившись на неї так, наче вона — маленька бродяжка, у якої лишився один сірник.