Тупці, лялю, тупці

ХМАРИНКИ-ПІР’ЇНКИ

Небо сьогодні синє й гладеньке, як плесо на ставку. Хтось кинув на небо білу пір’їну. Може, чайка або лебідь. Коло тієї пір’їни упала друга, третя... Уже три пір’їнки пливуть по небу, немов на ставку. Біля трьох пір’їн упали ще три пір’їни й пливуть по синьому, ніби човники. А тоді ще впали пір’їнки — і всі вже пливуть по синьому: пір’їнки-хмаринки, хмаринки-пір’їнки, мов човники.

ЛИСТОЧКИ

— Щоб ти знала, — Галя повчала ляльку Лесю, — усе складається із листочків: і тополька, й вишень ка, і лобода, і... і твої долоньки, як листочки, і мої, і мамині... Он і в киці Пушинки листочки — вушка. І в ластівочки — крильця. І метелик он плескає двома барвистими листочками й танцює на зеленому листку. І сонечко за гору падає листочком.

ГА-А-АРНА КИЦЯ

— Кицю, дай мені лапку. Ляля маленька, лапка м’якенька. Привіт, привіт... Гарна киця, га-а-арна... Ляля погладить кицю по головці, по спинці, ще й по хвостику... Не забирай лапку, дам тобі добру канапку... Гарна киця, га-а-арна... І ляля гарна. Привіт, привіт.

ТУПЦІ, ЛЯЛЮ...

— Тупці, лялю, тупці... Постав ніжку рівно... одну, тепер другу... Так, та-а-ак. Годі вже на руках носитися. Пора самій ступати. Туп-туп — та й потупцяєш. Не бійся. Отак: диб, диб — та й подибаєш, чап, чап — та

й почалапкаєш, почимчикуєш...

Рівніше, сміливіше, лялю, — та й

підеш, помандруєш і будеш ходити, як дівчинка Галя, як хлопчик

Івасик, як мама, як тато і коник гривастий, і корівка рогата.

Тупці, лялю, тупці...

СТЕЖЕЧКА

Гей, побігла стежечка на зелені луки... Ой, ні, на зелений луг. Бо там не тільки трава, але й дерева ростуть. Тож побігла стежечка на зелений луг, а над нею ластівки літають, стежечку-побережечку вітають, кличуть дівчину Марічку прогулятися до річки.

А ЧОГО?

— Лялю, не ходи по хаті в самій льолі.

— А чого?

— Бо змерзнеш.

— А мені не холодно.

— Ти ж ходиш долі.

— Я долі не гуляю... Я тільки з долу кицю підіймаю.

— У киці м’якенькі лапки, вона вискочить сама на лавку.

— А вона не хоче.

— Ти їй покажи ковбаску і скажи: «Будь ласка!»

Тепер і киця не долі, і ляля не мерзне у льолі.

***

Тупці, лялю, тупці, Посип тюті крупці. Тютя поклює усе І тобі яєчко знесе.

*** Ніжку — раз, Ніжку — два, У садочок І — співай: У садочку — Сливка, За садочком — Нивка. А я собі гуляю, Гуляю та співаю: Яка вона гарненька Ота рясненька сливка.

ЯБЛУЧКО Яблучко рум’яне Засміялось у зелені: — Лялю, лялю! — закричало І впало у пелену. Скочило й покотилося Садочком донизу, А ляля його упіймала Й поклала в валізу.

КАЧУР Качур, мачур, качуриця поміж очеретом чепуриться, потім з очерету виплива на ряску, от і вся моя качурова казка.

ТУРУ-ТУРУ Туру-туру, туру-ру, Ходить котик у бору, Туди — зирк, сюди — зирк, Чи не бачить його бик. Від лисиці він утік І від вовчика утік. А тепер сидить в затишку І пантрує собі мишку.