Все навколо - веселкове

БОМКИ,

ЦЬОМКИ-

Ця дотепна, цікава, барвиста книжечка — своєрідний дарунок для всієї родини. Спершу дорослі читатимуть малюкам пізнавальні й веселі віршики, де використано звуконаслідування; забавлятимуть їх потішками, присиплятимуть колисанками...

Згодом — розвиватимуть у дітей чітке й виразне мовлення, заохочуючи до проказування швидкомовок; граючись, легко та просто привчатимуть їх мислити логічно, прочитуючи небилички, вміщені тут.

А потім прийде пора розгадувати розмаїті загадки, зокрема, добре поміркувати над розв’язанням рахункових загадок; розважатись лічилками.

І як цікаво буде слухати, читати, запам’ятовувати мелодійні різновіршики, у яких не лише замилування й подивування світом, а й увиразнення життєвих цінностей, основною із яких є родинна любов.

Потіште і дитину, й себе! Бо що благодатніше від вашого довірливого спілкування, викликаного прочитанням доброї книжки?!

БОМКИ, ЦЬОМКИ- або ТАТО, М АМА,

Я…

Про маму До води — краплинонька, до землі — травинонька, голуб’я — до горлиці — всі до мами горнуться!

Бабусине свято Бач, який хитрющий джміль?! Ну ж бо, геть лети звідсіль! І не джумели сердито — не для тебе стіл накрито. Ти медок збирай на луках — медівник залиш онукам. То ж таке для бабці свято — їх смачненьким пригощати! Най-най-най! Наймаміша мамця, найтатіший татко, наймиліша Дарця — доня-доненятко! Ну, не те, щоб ліпша, І не те, щоб ліпший, просто — наймаміша, просто — найтатіший! А як в тебе, може, рідні — най-най-най… То — помагай, Боже! То собі й нехай!

Цьомки Цьомки-бомки, бомки-цьомки — так щодня, щодня, щодня! Цьомкни маму, тата цьомкни… «Цьомкни!..» — просить вся рідня. Цьом сестричку, бабцю, діда від сніданку до обіду, дядька й тітку не одну — цьом, аж поки не засну! Вже й сховалася під ліжко, вже й сиділа там, як мишка... Ліпше цьомки потерплю, бо ж я так усіх люблю!

Сестрички «Дивина!» — сказав мій тато й клацнув фотоапаратом. Ось погляньте: на галяві в білих сукнях, кучеряві, обнялися, мов сестрички, — я й берізка невеличка.

Наче сонечко Сонце вкрилося хмаринкою, наша донечка — перинкою. Ця перинка — мов хмаринка, наче сонечко — Яринка. Ось так! Любливий вірш Сонце — всіхня мама, а моя — мені! І нема від мами ближчої рідні. І нема від мами сонечка тепліш. І лише для мами цей любливий вірш.

От і гості! Вже від ранку наша киця чепуриться й чепуриться, лижеться від вух до п’ят — жди, мовляв, гостей і свят! Я всі жданики поїла — у віконечку сиділа, а гостей усе нема… Самотію тут сама! Вже заплакати хотіла... Раптом хвіртка зарипіла — то прийшов з роботи тато. От і гості! От і свято!