Пастка для Орла

Друже Зайче, відчиняй!..Друже Зайче, відчиняй!..

Художниця осінь розфарбувала ліс багряно-коричневими і жовтавими барвами й милувалася золотим падолистом. Тендітні листочки кружляли в повітрі та опускалися на землю. Чимало їх нападало на нову Зайчикову хатку. Ще вчора на його подвір’ї кипіла робота, а сьогодні дах чепурного будиночка прикрашала «квітка». На просторій терасі в очікуванні дорогих гостей стояли стіл та стільчики-пеньочки. Над вхідними дверима «ріжками» догори висіла підкова — на щастя. Під нею — табличка з написом «Тут живе Заїць».

Раптом зі старої ялиці, що росла неподалік, зістрибнула Білочка, вишпортала з купки сухого листя яскраву коробку, перев’язану стрічкою, зупинилася навпроти Зайчикового обійстя — і така радість пройняла руденьку, що вона аж заспівала:

Я — Білочка руденька,

прийшла на новосілля.

Яка ж бо чепурненька

у Зайчика оселя!

Приспів:

Не побоялась праці

весела толока —

і виросла у Зайця

хатинка ось яка!

Хай в хаті чепурненькій

йому завжди ведеться.

Помешкання новеньке —

як Зайцева фортеця.

Приспів.

І раптом Білка, зиркнувши на двері хатинки, насупилася.

— Ай-яй-яй! — скрушно похитала рудою голівкою. — Одразу видно, хто в лісовій школі уроки граматики прогулював. Зараз я виправлю цю помилку, — і, видобувши з кишені блакитної сукні шматочок крейди, закреслила в слові «Заїць» літеру «ї» та надписала згори «є». — Тепер усе правильно. Оцінки ставити не буду. Зайчик побачить — сам зрозуміє.

Відтак гостя почала шукати поглядом на дверях кнопку дзвіночка, але нічого схожого на неї не знаходила. Невже Зайчик не подумав, що до нього приходитимуть друзі? Ага, ось якась шнурівочка. А якщо за неї смикнути?.. Білка обережно потягнула мотузку — і пролунав дзвоник. Не якийсь електричний, а справжній — живий, мідний. За мить дубові двері відчинив, обтираючи лапки об фартух, усміхнений Заєць:

— Привіт, руденька сестричко! Радий тебе бачити.

— Добридень, довговухий господарю! — відповіла Білочка. — З новосіллям тебе! Щоб ти жив і не тужив.

— Дякую. І тебе також із новосіллям, бо й ти допомагала мені хатку будувати, — вдячно мовив Заєць і додав: — Витирай лапки і заходь. Будеш першою гостею в моєму новому помешканні.