У Марго фінансові проблеми

Розділ 1

Ти починаєш читати нову книжку і, будьмо чесними, є трохи напружена. Початок роману — це як перше побачення. Сподіваєшся, що з перших рядків захопить раптова магія і ти потрапиш в історію, як у гарячу ванну: пов­ністю зануришся в неї. Але ця надія таки обережна, бо є ризик прос­то дізнатися імена горстки людей і ввічливо відвідати з ними вечірку на честь майбутнього народження дитини незнайомої тобі жінки. Все гаразд, адже книжки, які не затягували з першого абзацу, потім неабияк захоплювали тебе. Це не заважало тобі мріяти, що все так і буде — сюжет непомітно підкрадеться, потрапить у темні закутки твоїх фантазій і залишить поцілунок на шиї.

Вечірку Baby Shower для Марго влаштувала Тесса — власниця ресторану, в якому працювала дівчина. Начальниця вирішила, що буде дуже кумедно, якщо торт матиме вигляд величезного прутня, бо Марго незаміжня, їй лише дев’ятнадцять і за законом вона навіть не може вживати алкоголь, або ж тому, що дівчина завагітніла від свого професора. Тесса — досвідчена кондитерка. У власному ресторані вона сама готує усі десерти, тому й виклалась на пов­ну в приготуванні прутнеторта: це був виліплений вручну 3D-фалос і дванадцять бісквітних шарів у рожевій матовій глазурі. Всередині вона встановила ручну помпу. Коли усі заспівали «Бо в неї буде гігантська дитина» на мотив пісні «Бо він хороший хлопець», а Марго задула свічки — навіщо? це ж не її день народження, — Тесса стиснула помпу, і білий рідкий пудинг почав пирскати з голівки та сочитися по стовбуру. Жінка радісно вищала. Марго вдавано засміялася, а потім розплакалась у туалеті.

Дівчина розуміла, що начальниця приготувала торт з лю­бов’ю. Тесса була грубуватою, але водночас і дбайливою. Одного разу, коли вона дізналася, що її «салатний хлопець» — хлопець із салатної станції — не відчуває ні смаку, ні запаху, оскільки його мало не забили на смерть у підлітковому віці, вона подала йому тарілку з піною для гоління та ґрунтом для вазонів і сказала, що то новий десерт. Він з’їв два великих шматки, перш ніж вона його зупинила.

Марго розуміла, що Тесса намагається лише пом’як­шити цю не дуже веселу ситуацію. Перетворювати трагедію на карнавал було її фішкою. Проте здавалося несправедливим, що єдина любов, доступна тоді для Марго, була такою неправильною і так боляче ранила.

Шаєн — майбутня бабуся — радила Марго зробити аборт. Професор влаштував істерику і також наполягав на цьому. Однак Марго не так дитину обстоювала, як хотіла показати їм, що не буде коритися їхнім бажанням. Дів­чині й на думку не спадало, що, коли вона стоятиме на своє­му, вони прос­то менше з нею спілкуватимуться. Чи, як ото професор, взагалі обірвуть з нею усі зв’язки.

Хоча Шаєн зрештою погодилася з рішенням Марго, на­­віть намагалася її підтримувати, однак ця допомога не зав­жди була корисною. Коли в доньки почалися пологи, жінка з’явилась у лікарні із чотиригодинним запізненням, бо їздила містом у пошуках правильного ведмедика. «Ти не повіриш, Марго, але я повернулася у Bloomingdale, бо там продавались найкращі!». Шаєн працювала там майже п’ятнадцять років. Одним із перших дитячих спогадів Марго були ноги матері у чорних капронках. Шаєн простягнула ведмедика з трохи бракованою мордочкою. А потім сказала високим писклявим голосом: «Виштовхуй цього малюка, я хочу познайомитися з новим другом!».

Жінка зловживала парфумами, тому Марго майже зраділа, коли та відійшла, сіла в кутку і почала грати у покер на телефоні. PokerStars — це її тема. Вона жувала жуйку, грала всю ніч і перегравала тих блазнів: так Шаєн завжди називала інших гравців — «блазні».

У лікарні була медсестра, яка грубо поводилась із Марго й кепкувала над обраним для дитини іменем. Дівчина обрала ім’я Бодгі, як бодгісаттва, і навіть Шаєн вважала це глупством, але все ж вона заліпила тій грубіянці ляпаса і цим спричинила у лікарні чималий переполох. У той момент Марго відчула, що мама таки справді любить її, і впродовж багатьох років потім прокручувала в пам’яті той ляпас та вираз щирого здивування на обличчі медсестри.

Але це було після епідуралки і цілої ночі шаленої спраги. Дівчина випрошувала шматочки льоду, натомість от­ри­мала жовту губку для смоктання, бо ж губки добре відомі своєю здатністю втамовувати спрагу.