Володимир ГЕТЬМАН
УКРАЇНЦІ У ПРОСТОРІ - ЧАСІ
(ПРО ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ)
Рецензенти:
канд. іст. наук С. С. Наливайко
(Науково-дослідний інститут українознавства)
У книзі детально проаналізовано проблемні питання походження українського етносу, розкрито майже двохсотлітню історію їх вивчення.
Укоторе порушена проблема свідчить про її актуальність для сьогодення теперішньої України та її народу, коли в українській історії знову постало питання про хиткість державної незалежності країни, а то й утрату не тільки суверенітету, а й національної ідентичності прадавнього українського народу.
Книга становитиме інтерес для істориків, археологів, філологів, етнографів, працівників установ та органів охорони історико-культурної спадщини, викладачів, студентів, загалом тих, хто цікавиться історією Давньої України.
Присвячую своїй дружині –
Любові Саверівні Гетьман.
Світла їй пам’ять.
Україна… В одному вже тільки цьому слові і для нашого слова, і для вуха чужинця навіть бринить ціла музика смутку і жалю… Україна — країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової і героїчної боротьби за волю, в результаті якої велетенське кладовище: високі в степу могили, руїна та прекрасна на весь світ безіменна, невідомо коли і як складена пісня…
(Степан Васильченко. Повісті та оповідання. Київ. Держлітвидав України. 1949. С. 147-148).
Вступ
У наш час надзвичайно актуальним став пошук нових (креативних) шляхів і форм збереження та відновлення української ідентичності. Тому вкотре важливо поглянути на еволюційний (історичний) шлях формування українського народу (етносу) від найдавніших (археологічно зафіксованих) його пращурів на тлі катастрофічного нівелювання споконвічних ментальних особливостей українців-русів і зникаючого ландшафтного різноманіття української барвистої природи. Також необхідно висвітлити, дослідити глибинні гуманістичні витоки етногенетичних процесів, які відбувались і відбуваються на теренах України, зокрема на основі філософських категорій моралі та мудрості, добра та справедливості.
Автор цієї праці простежив упродовж еволюційного (історичного) шляху (розвитку життя) насельників теренів України тяглість (безперервність) етногенетичних процесів, що відбувалися в сучасних її територіальних межах. Порушено питання про автохтонність українського народу на його рідній землі. Такий розгляд не міг обминути і сусідні з Україною території, де жили, звідки приходили та куди мігрували наші прадавні пращури.
Сучасний етнічний геном (корінь) українців виведено на основі письмових джерел та особливостей (фізичний антропологічний тип, говірки, одяг тощо) народів (племен, етносів, народностей), які більш-менш тривало проживали у територіальних межах сучасної України.
Однак за визначальну етнічну ознаку, що відрізняє один етнос від іншого (український народ, зокрема), автор узяв історичну пам’ять людей про свої споконвічні терени та їх насельників (пращурів), отой ідеалістичний Дух землі, який надає (повинен би надавати) її населенню життєву снагу та волю до боротьби за свою українську Державу.
З метою вирішення порушених у статті проблемних питань автор у черговий раз пропонує наскрізний (еволюційний) підхід, залучаючи для цього потенційні евристичні можливості когорти споріднених наук (гуманітарного кола, й не тільки), фанатично залюблених у свою справу науковців, молодих і маститих учених.