Марево революції

МАРЕВО РЕВОЛЮЦІЇ

Серія «Magistra vitaе»

Петро Кралюк

Серію «Magistra vitaе» засновано 2016 року

Це історичне дослідження буде цікавим та пізнавальним не лише для студентів і науковців, бо автор так неупереджено, захоплююче та всебічно розкриває тему, з такого несподіваного ракурсу показує минуле й сьогодення, що книга неодмінно привабить широке коло читачів.

Що таке революція? Замість передмови

Слово «революція» міцно увійшло в європейські мови, у т. ч. і мову українську. Це ― термін не тільки і не стільки науковий, скільки побутовий. Причому, якщо говорити про Україну, то він має переважно позитивну конотацію. Ця позитивність викликана, зокрема, недавнім радянським минулим, коли за допомогою комуністичної ідеології формували позитивне ставлення до революції як явища. Революцію тоді трактували як очищення й оновлення суспільства. Вона ніби забезпечувала прогрес і щасливе «нове життя». На негативні аспекти революції увагу, звісно, не звертали.

Щоправда, не лише в комуністичному дискурсі слово «революція» набувало позитивного значення. Те саме маємо і в дискурсі націоналістичному. Адже протягом останніх століть Україна перебувала у статусі колонії. Визволення ж від колоніальної залежності вважали результатом революційних змін. Звідси й ідея національної, або визвольної революції.

Узагалі термін «революція» в Україні (й не лише в Україні) інтерпретують дуже широко. Є різні варіанти його трактування. Загалом у нас, навіть серед «прогресивних» політологів, простежується схильність трактувати революцію в марксистському дусі. Тобто революція веде до зміни т. зв. соціально- економічних формацій, якими нібито є первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, буржуазна й, нарешті, комуністична. Правда, прихильники марксизму чомусь не вели мову про рабовласницьку чи, приміром, феодальну революції. В їхніх працях ішлося переважно про буржуазні й комуністичну (чи соціалістичну) революції. У самих же класиків марксизму формаційна теорія не була чітко сформульована. Вона стала вже «творчим розвитком» марксизму. Взагалі дуже проблематично говорити, що ця теорія задовільно висвітлювала історичні реалії. Чимало фактів не вкладалось у її межі. Звісно, сучасні наші політологи не дотримуються послідовно марксизму в питанні революції, але вважають, що справжня революція має вести до соціально-економічних змін.

Узагалі, якщо звернутися до розгляду минулого, то бачимо, що революція в її «класичному» варіанті ― це явище радше нової історії. Революції відбуваються у новочасних суспільствах, де є розвинуті державні інститути, право й правова свідомість 1. Так, відомий американський теоретик Самуель Гантінгтон вважає, що революції не відбуваються у традиційних суспільствах. Вони трапляються в суспільствах, що пройшли певний соціальний і економічний розвиток, власне в суспільствах новочасних 2.

Сам же термін «революція» виник у XV ст. Походив він від пізньолатинського слова revolutio, що означало поворот, переворот, оборот. Спочатку цей термін використовували переважно в алхімії й астрології. Наприклад, відома праця Миколи Коперника «Про обертання небесних сфер», що побачила світ у 1543 р., в оригіналі називалася «De revolutionibus orbium coelestium».

Із часом термін «революція» почали використовувати в різних сферах і дискурсах. Наприклад, неолітична революція (термін, що застосовують переважно в археології та історії), промислова революція, демографічна революція, культурна революція, наукова чи науково-технічна революція, комунікативна революція, сексуальна революція тощо.

Нас же цікавлять політичні революції, які так чи інакше впливають на суспільство, можуть вести до помітних соціальних змін (хоча не обов’язково). Власне, революції, що ведуть до суспільних змін, іноді іменують соціальними.