| Видавництво: | Видавництво «Богдан» |
| Автор: | Левко Легкий |
| Жанр: | Спорт і активний відпочинок |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-966-10-7410-0 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Метою цього видання є спроба узагальнити вже відомі факти, зробити доступним широкому колу читачів напівзабуті або зовсім забуті сторінки здобутків кращих команд України в боротьбі із зарубіжними зірковими спортивними дружинами за європейські футбольні кубки. Сьогодні вболівальники зі стажем дедалі частіше відтворюють у своїй пам’яті призабуті реалії тих років, коли відбувалися поєдинки їхніх улюблених команд за єврокубки з кращими командами Європи. Автор цієї книжки намагався відтворити призабуті баталії на футбольних полях України, Європи в радянський період і в роки незалежності України. Читач ще раз може пригадати плеяду майстрів різних років та поколінь, котрі вписали яскраві сторінки у футбольну мапу України. А заодно пригадати їхніх наставників, котрі протягом багатьох років унесли вагомий вклад у здобутки своїх команд. І цьому якраз допоможе інформація, подана у цікавій та доступній формі. Ця праця не претендує на стовідсоткову точність і вичерпність фактів при наявності ще стількох розходжень у різних джерелах інформації. Отже, з-під пера Левка Легкого, автора книжок «Копаний м’яч», «Футбол Тернопілля», «Історія світового футболу», «Футбол. Історія та статистика» вийшла ще одна книжка про футбол… Хочеться вірити, що й вона знайде свого вдячного читача.
Україна в єврокубкових турнірах (1965–2016)
Переднє слово
Футбол як вид спорту давно вже став невід’ємною частиною культури людства. Жодне спортивне дійство у світі не може позмагатися за видовищністю з грою у футбол. Її люблять мільйони людей за непередбачуваність і багатогранність. Футбол завжди гуртував і єднав людей усіх поколінь та національностей в ім’я високої моральності й духовності, становлення національної свідомості.
Важко назвати більш потужну і об’єднуючу силу в Європі в останні півстоліття, ніж Єврокубки, завдяки тій колосальній популярності, яку вони здобули в усіх, без винятку, країнах Старого світу.
Особливе місце посідає найповажніший і найсолідніший із європейських клубних турнірів — Кубок європейських чемпіонів, який у 1994 році був реорганізований у Лігу чемпіонів.
На жаль, футбольні команди колишнього СРСР не відразу взяли участь у розіграшах європейських клубних турнірів. Спеціалісти вважали, що радянські клуби, в порівнянні з західноєвропейськими, перебувають у невигідних умовах. Адже в Європі чемпіонати проводилися за системою осінь-весна, а в Радянському Союзі — весна-осінь.
Лише в 1965 році першим радянським клубом, який вийшов на європейську арену, стало київське «Динамо». Чим були сильні київське «Динамо», донецький «Шахтар», львівські «Карпати», луганська «Зоря», дніпропетровський «Дніпро» та харківський «Металіст» радянського періоду — то це бійцівським духом патріотизму.
Усі кубкові поєдинки ріднить висока напруга спортивної боротьби. Основне правило кубкових змагань — команда, яка програла, вибуває із подальшої боротьби — вимагає від футболістів максимальної самовіддачі фізичних та моральних сил. Виграти може тільки команда, гравці якої володіють високими бійцівськими якостями. Історія зберігає багато випадків, коли команда нижчого рангу перемагає іменитіших суперників завдяки великій самовіддачі.
Згадаймо, як у 1969 році львівські «Карпати» — команда другого дивізіону — перемогла команду вищої ліги ростовських армійців у фіналі Кубка СРСР.
Україна в єврокубкових турнірах (1965–2016)
Єврокубкові турніри
Кубок (Ліга) чемпіонів
Кубок чемпіонів, заснований у 1955-му році з ініціативи відомого редактора французької спортивної газети «Екіп» Габріеля Ано, був затверджений УЄФА, і турнір уперше проведений у 1956 році за олімпійською системою з фіналом на нейтральному полі. А срібна ваза — амфора з двома вертикальними ручками, висотою 60 см — опинилася в руках гравців іспанського клубу «Реал».
Між іншим, ще в 20–30-х роках минулого століття у кубка був прародич — Кубок Мітропа, котрий розігрувався між найсильнішими клубами Європи. Хоча вони представляли обмежене коло країн (Італію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину, пізніше до них приєдналися Швейцарія, Румунія, Югославія), але ці країни домінували у футбольному світі Європи. Після Другої світової війни популярність Кубка Мітропа втратила свою силу, і змагання змістилися із центра на південь Європи, де чотири країни — Італія, Іспанія, Франція і Португалія — організували свій щорічний турнір з участю національних чемпіонів. Як завжди, осторонь трималася Англія, котра оголосила свій клуб «Вулверхемптон Уондерерс», або «Вовки», чемпіоном Європи. Тоді до Парижа з’їхалися делегати провідних країн, котрі були не згідні з англійцями, щоб обговорити справжній клубний чемпіонат Європи. Так ця велика футбольна затія розпочалася без родоначальників гри у футбол.
У першому розіграші взяли участь 16 команд. У фіналі в Парижі мадридський «Реал» з рахунком 4:3 переміг французьку команду «Стад де Реймс». Виграв «Реал» і чотири наступні турніри. Переможну серію мадридців перервала іспанська «Барселона». Та у фіналі барселонці поступилися лісабонській «Бенфіці» (2:3), за яку виступав знаменитий Еусебіо. Гравці «Бенфіки» протягом 1961–1965 років чотири рази виступали у фіналі Кубка чемпіонів, з яких двічі — у 1961-му і 1962-му роках — ставали переможцями. В 1966-му році мадридський «Реал» повернув собі чемпіонський титул найсильнішої команди Європи, а Кубок європейських чемпіонів перейшов у власність клубу «Реал». Новий Кубок — копія першого, але трохи збільшена (80 см) — тепер зберігається в домі УЄФА, а копії видаються командам-переможцям.
Заслуговують на увагу «хет-трики» команд «Аякс» (Нідерланди), «Баварії» (Німеччина), завойовані відповідно у 1971–1973 і в 1974–1976 роках. Гравці «Аякса» складали тоді основу знаменитої нідерландської збірної 70-х років. Зіркою команди був Йохан Кройфф. У 1972-му і 1973-му роках вони у фіналах перемогли італійські команди «Інтер» та «Ювентус».
Гравці «Баварії» Ф. Беккенбауер, З. Майер, Г. Мюллер та інші складали основу збірної Німеччини, яка стала чемпіоном Європи (1972 р.) та світу (1974 р.). 5Кубок володарів кубків
Україна в єврокубкових турнірах (1965–2016)
У 1977 році «Ліверпуль» здобув для Англії першу із шести перемог підряд, а завойовували їх команди «Ліверпуль» (1977, 1978, 1981 роки), «Ноттінгем» (1979, 1980 роки) та «Астон Вілла» (1982 рік).
З 1989-го по 1995-й роки пальмою лідера заволодів італійський «Мілан», який п’ять разів виступав у фіналі і тричі володів Кубком (1989, 1990 і 1994 роки). Доречно відзначити, що протягом десяти років (1989–1998) італійські клуби «Мілан», «Сампдорія», «Ювентус» дев’ять разів виступали у фіналі Кубка чемпіонів.
У 1994-му році Кубок чемпіонів був реорганізований у Лігу чемпіонів. Отже, з 1956-го по 2012-й роки відбулися 57 розіграшів Кубка (Ліги) чемпіонів європейських країн. Тільки двадцять дві команди із десяти країн володіли Кубком.
Рекордсменом є мадридський «Реал» — володар дев’яти чемпіонських титулів. Підбирається до нього й італійський «Мілан» — володар семи чемпіонських титулів. П’ять переможних фіналів — на рахунку англійського «Ліверпуля». Нідерландський «Аякс», мюнхенська «Баварія» та іспанська «Барселона» по чотири рази володіли почесним призом, італійський «Інтер» та англійські «Манчестер Юнайтед» і «Ноттінгем» — по 3 рази, португальські «Бенфіка», «Порту» та італійський «Ювентус» — по два рази, та одинадцять команд — по одному разу.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
