Історія світового футболу.

Історія світового футболу

Як видовище , футбол цікавий із будь-якими виконавцями. Наявність гострих ситуацій, азарт, боротьба за кожен м’яч по всьому полю і, нарешті, її завершення — ті магніти, що притягують серця людей до м’яча на зелених газонах…

Письменник Лев Кассіль про своє ставлення до футболу писав: “Ми любимо цю захоплюючу спортивну гру, наповнену внутрішнім драматизмом і яскравими, видовищними діями. Ми любимо цю гру, яка потребує водночас безрозсудної мужності й тверезого розрахунку, філігранної особистої техніки і безвідмовного злиття з колективом однодумців, миттєвої винахідливості й суворої дисципліни, раптового вибуху й тривалої вольової витримки, сильних м’язів і тренованого характеру”.

“Футбольний матч, — стверджував відомий спортивний журналіст Мартин Мержанов, — це своєрідний екзамен. Команда звітує перед глядачем про свою наполегливу й кропітку роботу над створенням єдиного ансамблю, показує вміння володіти м’ячем, свою технічну зрілість і винахідливість , зрештою, узгодженість колективних дій…” Від автора Футбол — наймасовіший і найпопулярніший вид спорту. Це незаперечний факт. Причинами його панівного становища є, мабуть, простота і сталість правил гри, простір футбольного поля, на якому двадцять два гравці демонструють масу ігрових варіантів, створюючи безліч непередбачуваних ситуацій. А можливо, й те, що навіть аутсайдер може отримати перемогу над знаним фаворитом. Уболівальники, йдучи на стадіон, живуть надією, що стануть свідками грандіозного футбольного спектаклю, в якому переможуть їхні улюбленці. Мета цього видання — спроба узагальнити вже відомі факти, показати розвиток футболу на континентах , його масовість. Історія цієї захоплюючої гри зберігає чимало напівзабутих сторінок — не тільки цікавих, а й повчальних. Вони

можуть розповісти читачеві про подібність тодішніх ігор із сучасною грою, про досягнення сучасного футболу , зокрема, вітчизняного. Особливу увагу приділено найкращим командам і гравцям світу, чемпіонатам світу з футболу, Олімпійським іграм, чемпіонатам Європи , Америки , Африки та Азії. Окремий розділ присвячено розвитку

Історія світового футболу Від автора футболу в Росії, Радянському Союзі. Розділ “Футбол в Україні” розповість про виникнення і становлення гри в різних куточках України за часів перебування під владою іноземних держав, перші кроки і здобутки в незалежній державі на рівні національного чемпіонату. “Галицькій копанці” присвячено окремий розділ через наявність суперечливих футбольних подій, котрі відбувалися під час панування на теренах Західної України влади Габсбургів , панської Польщі, Радянського Союзу. Автор книги не ставив за мету детальну розповідь про окремі турніри чи національні чемпіонати , бо для цього знадобилося б багатотомне видання. Ця праця не претендує на стовідсоткову точність і вичерпність фактів, оскільки в історії футболу є ще багато “білих” плям. Отже, ще одна книжка про футбол … Сподіваюсь, вона не залишить Вас байдужими, і Ви знайдете для себе потрібну, цікаву інформацію. Міжнародна федерація футбольних асоціацій і міжнародні футбольні конфедерації Європа Африка Азія Південна Америка КОНКААФ Океанія

Емблеми футбольних конфедерацій

Історія світового футболу

Історики футболу ще й досі сперечаються, визначаючи, бодай приблизно, дату й місце його зародження. Перші свої кроки гра, що через століття стала називатися футболом, зробила ще за декілька тисяч років тому до нашої ери.

Перші згадки про гру з м’ячем ногами приписують Китаю. Тамтешні археологи виявили кам’яні кулі, виточені в епоху неоліту ( приблизно 10 тис. років до н. е.). Давні єгиптяни також полюбляли гру в ножний м’яч, про що свідчить зображення гри на настінному розписі храму Карнака, котрий перевершує чотири тисячоліття, а при розкопках єгипетських гробниць фараонів (2–3 тис. до н. е.) знайшли майстерно виготовлені для того часу м’ячі. Латиноамериканці переконані, що в джунглях річки Амазонки з каучуку колись виготовляли м’ячі. А японці стверджують, що в їхній країні ще 14 століть тому грали в “кеннат” — гру в м’яч.

І все ж давньокитайська писемність, датована 2697 роком до н. е., розповідає про гру, схожу на сучасний футбол, описуються свята, під час яких дві спеціально підготовлені команди розвеселяли китайського імператора і його придворних. Називали цю гру “дзу-ню” (“дзу” — штовхати ногою, “ню” — м’яч). Переможців нагороджували гірляндами квітів, дорогими посудинами, а переможених били бамбуковими палками. Пізніше гра в “дзу-ню” стала частиною військової підготовки. Китайський історик Лю Сянь описав ще одну гру в ножний м’яч — “ цуцзючі”. Вона була поширена в Китаї в епоху Войовничих Царств (475–221 рр. до н. е.). В епоху Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.) в Китаї набула розвитку своєрідна гра в ножний м’яч. На фронтальних сторонах грального поля встановлювали стіни з прорубаними шістьма отворами, в які забивали м’ячі. В кожній команді було по шість воротарів, котрі захищали свої ворота. Великих змін зазнали правила гри в ножний м’яч у VІ–VІІ століттях нашої ери. Тоді дозволялося підігрувати м’яча ногами, спиною, животом, плечима, але не можна було зупиняти його рукою. Приблизно тоді ж в Японії з’явилась і стала популярною гра, подібна до футболу — “ кемарі”. Вона була релігійного характеру й отримала широке розповсюдження серед знатних сімей. Перші кроки народної гри

Історія світового футболу ФІФА Перед грою процесія жерців виносила м’яча, який постійно зберігався в одному із синтоїстських храмів. Цікаво, що в “кемарі” досі грають два японські клуби на спеціальному полі під час великих релігійних свят.

У Стародавній Греції гра з м’ячем — “епіскірос ” — нагадувала сучасний футбол. Гравці команд-суперниць ударами ніг по м’ячу намагалися провести його між двома лініями, що правили їм за ворота. У працях відомого грецького драматурга Антифана знаходимо “звіт” про гру в ножний м’яч.