| Видавництво: | Наш Формат |
| Автор: | Ерік Ларсон |
| Жанр: | Біографії і мемуари |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-8115-70-8 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Черчиллю вже йшов 66-й, а його перший день на посаді збігся з Гітлеровим нападом на Бельгію і Нідерланди. Але кращого рішення, аніж обрати Черчилля прем’єром, годі було й вигадати. Він об’єднав усю країну, виголосив найпалкіші промови й переконав Рузвельта, що Британія — гідний союзник. Як йому це вдалося? Що відчували він, його сім’я і вся Британія? Спираючись на щоденники, архівні документи та секретні звіти розвідки, Ларсон описує найпохмуріший 1940/1941 рік у Лондоні через повсякдення Черчилля і його оточення. Як Черчилль ігнорує власну безпеку, роздає сигари міністрам і вилазить на дах, щоб спостерігати за рейдами. Як його донька Мері дивом рятується від бомби й водночас сумує, що в окопі забруднила улюблені черевички. І що допомогло сильним та вразливим, веселим і стурбованим, величним і ницим пройти крізь випробування.
Переклад з англійської — Анна Марховська.
Лише кілька років тому, переїхавши на Мангеттен, я раптом чітко зрозумів, наскільки по-різному переживали 11 вересня 2001 року мешканці Нью-Йорка й люди, які стежили за розвитком тих моторошних подій звіддаля. Їхнє рідне місто опинилося під вогнем. Я майже відразу почав міркувати про Лондон і повітряні атаки Німеччини 1940–1941 років. Не міг збагнути, як таке взагалі можливо витримати: п’ятдесят сім нічних бомбардувань поспіль, а потім — череда щоразу страшніших нічних рейдів, які тривали ще пів року.
Подумалося передовсім про Вінстона Черчилля: як він вистояв? А його рідні та друзі? Що він почував, коли на його місто щоночі падали бомби? Адже прекрасно розумів, що ці моторошні повітряні атаки, напевно, лише провісники значно гіршого: вторгнення Німеччини з моря і неба, висадки німецьких десантників у нього в саду, гуркотіння броньованих танків Трафальгарською площею й подувів отруйного газу на пляжі, де він колись малював море.
Я вирішив знайти відповідь на це питання і швидко збагнув, що сказати «продовжуйте» — це одне, а вчинити так — зовсім інше. Тож зосередився на першому році Черчилля у кріслі прем’єр-міністра, з 10 травня 1940 року по 10 травня 1941-го. Цей період збігся з авіаційною кампанією Німеччини, яка з поодиноких і нібито безцільних рейдів переросла в повномасштабний штурм Лондона. Завершився цей рік жорстокими вихідними, гідними пера Воннеґута, коли буденне злилося з фантастичним; згодом з’ясувалося, що ті дні стали першою великою перемогою у війні.
Те, що ви побачите далі, аж ніяк не є докладною оповіддю про життя Черчилля. Цієї мети вже досягли інші автори, зокрема невтомний, але, на жаль, не безсмертний біограф Черчилля Мартін Ґілберт: його восьмитомник містить усе до найменших подробиць. Моя ж оповідь має інтимніший характер. У ній ідеться про щоденне існування Черчилля і його оточення: про темні та світлі миті, про любовні перипетії й фіаско, про горе і сміх, про поодинокі маленькі епізоди, за допомогою яких можна уявити життєві реалії під час сталевої бурі Гітлера. То був рік, коли Черчилль став Черчиллем (отим бульдогом із сигарою, якого всі ми нібито знаємо), коли він виголошував найвеличніші промови й показував світові, що таке хоробрість і лідерство.
Це не художній твір, хоча інколи може виникати протилежне враження. Усе, що взято в лапки, походить із якогось історичного документа — щоденника, листа, мемуарів чи іншого джерела. Кожну згадку про жест, погляд, усмішку чи вираз обличчя взято зі свідчень очевидців. Якщо те, що ви невдовзі прочитаєте, поставить під сумнів ваше уявлення про Черчилля і його добу, скажу одне: історія — жвава обитель, сповнена несподіванок.
Ерік Ларсон
Мангеттен, 2020
Задум народився після 11 вересня 2001 року: Ларсон, який щойно переїхав на Мангеттен, побачив, наскільки по-різному переживають катастрофу ті, хто в ній, і ті, хто стежить звіддаля, — і почав думати про Лондон 1940–1941 років, п’ятдесят сім нічних бомбардувань поспіль.
Звідси й підхід: не історія війни, а повсякдення. Черчилль стає прем’єром того самого дня, коли Гітлер нападає на Бельгію й Нідерланди; він ігнорує власну безпеку, роздає сигари міністрам і вилазить на дах дивитися на рейди, а його донька Мері дивом рятується від бомби й водночас переймається, що забруднила в окопі улюблені черевички. Матеріал — щоденники, архівні документи й секретні звіти розвідки.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
