Як Москва нищила Україну

Коротко про автора

В’ячеслав Будзиновський — письменник, журналіст, історик, громадсько-політичний діяч. Для багатьох це ім’я, на жаль, невідоме, адже під час панування прокомуністичної влади його твори були заборонені. «Переселення» книг В. Будзиновського у «спецсхови» бібліотек викликало те, що погляд дослідника був постійно звернутий до історії рідного краю, незрадливою залишалася любов автора, який здобув знання у Львівському та Віденському університетах, до справді народних героїв – високих душею і хоробрих справами козаків.

Вони оживали на сторінках більшості книг цього уродженця (20.01.1868) села Баворів поблизу Тернополя – «Наші гетьмани» (1907), «Осаул Підкови», «Під одну булаву» (обидві – 1920), «Кров за кров» (1922), «Вона була козачкою» (1926), «Пригоди запорозьких скитальців» (1928), «Перед бурею» (1930), «Шляхетське право» (1934)… А починав творчий шлях В. Будзиновський як журналіст – разом з І. Франком випускав журнал «Товариш». Потім редагував газету «Громадський голос» і журнал «Радикал» (Львів), а переїхавши в Чернівці – часопис «Праця». Тоді ж, наприкінці ХІХ століття, з-під його пера вийшли ґрунтовні наукові розвідки «Культурна нужда австрійської Русі», «Аграрні відносини Галичини», «Рільництво в Галичині». Згодом побачили світ його історично-економічні брошури «Хлопська земля», «Хлопським коштом», «Хлопський рай», «Державні будови водні і дороги», «Виборча програма», «Наші права», «Пересторога», «Новітні революції», «Злодійська рука», «Хрунь і чорт», «Страйк чи бойкот», «Під крилами Габсбургів», два томи «Історії України» («Княжий вік» та «Литовсько-княжий вік»), «Йшли діди на муки», «Введення в історію України»…

Уже з цього переліку видно, якими широкими були інтереси автора, глибокою – ерудиція цього посла до австрійського парламенту, наполегливою – творча праця. А ще коли додати його ж книжки соціально-побутової прози «Оповідання», «Як чоловік зійшов на пана» (обидві – 1897), збірку історичних пісень і дум зі своїми коментарями «Козацькі часи в народній пісні» (1906), на яку відгукнувся рецензією І. Франко, «Опришок та інші оповідання» (1927)… І в наступні роки книжки В. Будзиновського виходили одна за одною, знаходили своїх вдячних читачів. Та й тоді, коли письменника не стало (він пішов із життя 14 лютого 1935 року), у Львові благословили в світ збірки його історичних оповідань «Не вб’ю тебе» і «Козак Шуба» (1937), у Кракові – «Пригоди запорожців» (1941). Нині творча спадщина В. Будзиновського, хоч і повільно, не так, як варто було б, повертається до читачів. І один із кроків у цьому напрямку – перевидання його книжки з промовистою назвою «Як Москва нищила Україну».

Текст подано за сучасним правописом із збереженням окремих лексичних, фразеологічних і характерних морфологічних особливостей мови автора.

Богдан Мельничук