Як писати: -а (-я) чи -у (-ю) в родовому відмінку? Словник-довідник

Правопис закінчень іменників

чоловічого роду в родовому відмінку

У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду можуть мати закінчення -а, -я, -у, -ю.

1. Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини набувають закінчення -а (у твердій та мішаній групах), -я (у м’якій групі), коли вони означають:

а) назви осіб, власні імена та прізвища: Ÿчня, робітникŠ, лјкаря, стœляра; Андрјя, ДмитрŠ, ШевчŒнка, ФранкŠ; персоніфіковані предмети та явища: Морœза, Мјсяця, Вјтра та ін.;

б) назви тварин і дерев: вœвка, дŸба, жукŠ, зŠйця, клŒна, яўсеня;

в) назви предметів: замкŠ, ножŠ, олівця ' , піджакŠ, плащŠ, портфŒля, столŠ (й стœлу), стільця' ;

г) назви музичних інструментів: бŸбна, контрабŠса, рояўля, саксофœна;

ґ) назви машин і їх деталей: автомобјля, комбŠйна, мотœра, пœршня;

д) назви мір довжини, маси, часу тощо: гектŠра, грŠма, мŒтра, мјсяця, тšжня (але вјку, рœку);

е) назви місяців і днів тижня: вівтœрка, жœвтня, листопŠда (але листопŠду — назва процесу);

є) назви грошових знаків: дœлара, цŒнта, тŸгрика, фрŠнка;

ж) числові назви: десяўтка, мільйœна, мільяўрда;

з) назви населених пунктів: Кšєва, Тернœполя, ЛŸцька;

Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: ЗелŒного ГŠю, Кривœго Рœгу, Ширœкого яўру тощо.

и) інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також із суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): ДністрŠ, ЗбручŠ, СивашŠ, ХŠркова, Пиряўтина;

і) терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: рŠдіуса, рœмба, сŒктора, Šтома, а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмјнка, займŒнника, імŒнника, числјвника, трикŸтника тощо, але: вšду, рœду, склŠду, спœсобу.

2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

а) речовину, масу, матеріал: асфŠльту, борщŸ, вœску, гŠсу, гранјту, квŠсу, мŒду, сšру (але хлјба);

б) збірні поняття: ансŠмблю, Šтласу, гŠю, гŸрту, каталœгу, колектšву, рœю, тŒксту, хœру; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвјнку, бузкŸ, горœху, звіробœю, очерŒту, щавлЈ, ячмŒню (але вівсŠ), а також назви сортів плодових дерев: ренŒту, ренклœду та ін.;

в) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзŠлу, ґŠнку, дŠху, завœду, зŠлу, коридœру, магазšну, пœверху, універмŠгу (але гаражŠ, млинŠ, хлівŠ; обидва закінчення -а(-я) та -у(-ю) можуть мати іменники: мœсту й мостŠ, паркŠну й парканŠ, плœту й плотŠ;

г) назви установ, закладів, організацій: інститŸту, клŸбу, комітŒту, університŒту;

ґ) переважна більшість слів із значенням місця, простору тощо: абзŠцу, байрŠку, крŠю, лимŠну, лŸгу, майдŠну, рœву, ручаЈ, яўру (але горбŠ, хŸтора, а також зменшені форми на -к: ліскŠ, ставкŠ, яркŠ);

д) явища природи: вšхору, вогнЈ, вјтру, грŠду, јнею, тумŠну;

е) назви почуттів: бœлю, гнјву, жŠлЈ, стрŠху;

є) назви процесів, станів, ознак, явищ суспільного життя, загальних і абстрактних понять: бјгу, вšнятку, достŠтку, екзŠмену, момŒнту, прогрŒсу, ремœнту, хœду (але ривкŠ, стрибкŠ);

ж) назви ігор і танців: баскетбœлу, вŠльсу, волейбœлу, тŒнісу, хокŒю (але гопакŠ, козакŠ);

з) географічні назви (крім зазначених у ч. 1): БŸгу, Дœну, Свјтязю, ДонбŠсу, КитŠю, Памјру;

и) терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі й т. ін.: анŠлізу, јмпульсу, а також літературознавчі терміни: Œпосу, жŠнру, журнŠлу, мјфу, сюжŒту тощо;

і) більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот): водогœну, живоплœту, трубопрœводу (але електровœза, пароплŠва);

ї) переважна більшість префіксальних іменників із різними значеннями (крім назв істот): вšпадку, вšслову, вјдгуку, зŠпису, прšкладу, Ÿсміху.

Примітка. У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмŠза (коштовний камінь) — алмŠзу (мінерал), Šкта (документ) — Šкту (дія), бурякŠ (одиничне) — бурякŸ (збірне), пœяса (предмет) — пœясу (просторове поняття) і т. ін.

Цікаво знати

Родовий — означає “одержаний з народження”. Таку назву цей відмінок отримав тому, що вжитий з іменником без прийменника, він означає особу, яка є творцем, господарем, власником (син Петра, іграшка сестри, дім батька, виступ поета). Родовий відмінок є чемпіоном за кількістю вживаних з ним прийменників. Він може поєднуватись аж із 150 прийменниками (а всього прийменників у мові близько двохсот).

За частотою вживання перше місце належить називному відмінкові, після нього йде родовий, а на третьому місці — знахідний.

Уперше назви всіх відмінків знаходимо в “Украинской грамматике” Агатангела Юхимовича Кримського (1907).

Український алфавіт Аа, Бб, Вв, Гг, ґґ, Дд, Ее, Єє, Жж, Зз, Ии, Іі, Її, Йй, КК, Лл, Мм, Нн, Оо, Пп, Рр, Сс, Тт, Уу, Фф, Хх, Цц, Чч, Шш, Щщ, ь, Юю, Яя. аеропœрт, -у аерофлœт, -у ажіотŠж, -у ажŸр, -у азŠрт, -у АзербайджŠн, -у азербайджŠнець, -нця азіŠт, -а азœт, -у аѕр, -у Šйсберг, -а акадŒмік, -а аквалŠнг, -а аквалангјст, -а аквŠріум, -а акомпанемŒнт, -у акомпаніŠтор, -а акœрд, -у акордеœн, -а акордеонјст, -а акр, -а акробŠт, -а акровјрш, -а акт, -а (документ) і -у (дія) актšв, -у активјст, -а актœр, -а акцŒнт, -у алгорšтм, -у Алжšр, -а (місто) і -у (країна) абзŠц, -у абонемŒнт, -а, абонŒнт, -а абрикœс, -а авіŠтор, -а авітамінœз, -у автœбус, -а автœграф, -а автомŠт, -а автоматšзм, -у автомобілјст, -а автомобјль, -я Šвтор, -а, авторитŒт, -у (значення,

вплив) і -а (особа) агітŠтор, -а Šгнець, -нця агронœм, -а Šґрус, -у адвокŠт, -а Адлер, -а адміністрŠтор, -а адмірŠл, -а адреналјн, -у Šдрес, -а (вітання) адресŠнт, -а адресŠт, -а аеродрœм, -у аерозœль, -ю аеронŠвт, -а аероплŠн, -а