| Видавництво: | Видавничий дім «Фабула» |
| Автор: | Рафаель Гругман |
| Жанр: | Світова історія |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-522-143-3 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Чому скоюються злочини проти жінок під час війни? Що відбувається під час тривалих бойових дій, коли в суспільстві порушується демографічний баланс, а мільйони жінок і чоловіків стають самотніми? Багато чого траплялося на окупованих територіях і фронтах Другої світової війни: п’яний розгул і безладні статеві зв’язки, солдатські борделі, масові вбивства і групові зґвалтування. Після 1945 року деякий час здавалося, що людство здобуло жорстокий урок і подібні злочини більше ніколи не повторяться. Але настав рік 2022, найтрагічніший в післявоєнній європейській історії. Онуки тих, хто наприкінці Другої світової мародерствував, убивав і ґвалтував у Берліні, Будапешті, Відні та Кенігсберзі почали чинити те саме у Бучі, Маріуполі, Херсоні та іншіх українських містах.
Чому це сталося? Історія нічому не вчить народи, якщо безкарними залишаються злочини минулого. І злочини проти людяності, скоєні путінською Росією в Україні, ще один доказ тому. Саме цьому присвячена книжка американо-українського письменника й публіциста Рафаеля Гругмана.
Про Другу світову війну сказано й написано надзвичайно багато. Окрім воєнних істориків протягом минулих десятиліть ділилися власними спогадами безпосередні учасники бойових дій — солдати, генерали і маршали, що опинилися по різні боки лінії фронту, політики і звичайні цивільні люди, чиї долі були скалічені окупацією чи перебуванням у концентраційних таборах. Війна завершилася вісімдесят років тому, тож персони, кревно зацікавлені у приховуванні тих чи інших таємниць, здебільшого залишили цей світ, а країни-переможниці частково відкрили доступ до своїх секретних архівів. Дослідники отримали можливість наново осмислити перебіг подій, що забрали понад шістдесят мільйонів людських життів, і, здавалося, ними сказано вже все. Однак, незважаючи на величезну кількість інформації, багато таємниць залишаються нерозкритими — і досі існують чутливі теми, найменший дотик до яких викликає запеклі суперечки.
До так званих «білих плям» в історії Другої світової зазвичай зараховують стенограми перемовин Молотова, Сталіна, Ріббентропа і Гітлера, таємницю зникнення нацистського золота, засекречені архіви Комінтерну, протоколи допитів Рауля Валленберга, справжні масштаби руйнувань у європейській частині колишнього СРСР, спричинених не німецькими загарбниками, а за наказом верховного головнокомандувача Червоної армії (а це не тільки заводи та електростанції, а й міста і селища), а головне — справжню роль Радянського Союзу в розв’язуванні Другої світової війни та співробітництво Сталіна з Гітлером на її початкових етапах.
У 1987 році у західноберлінській в’язниці Шпандау вкоротив собі віку (або був знищений — існує і така версія) Рудольф Гесс, перший заступник Гітлера на чолі Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСРП). Сталося це напередодні передачі охорони міжнародної в’язниці для нацистських злочинців Радянському Союзу, коли західні розвідки отримали інформацію про те, що Михайло Горбачов нібито має намір помилувати «в’язня століття». Саме Гесс у травні 1941-го, за шість тижнів до початку німецького наступу на Радянський Союз, дістався літаком до Англії, відрекомендувавшись особистим посланцем фюрера. Ще 2017 року уряд Англії обіцяв розсекретити стенограми його допитів, але це так і не було зроблено. Вочевидь, у них містилася дуже чутлива інформація. Цілком слушно припустити, що Гесс проінформував Вінстона Черчилля про плани Гітлера напасти на Радянський Союз і запропонував йому мир в обмін на об’єднання зусиль у спільному «хрестовому поході» проти більшовизму, а майбутній союзник Сталіна, побачивши можливість чужими руками розчавити ненависний йому режим, приховав цю пропозицію від Москви.
Хай там як, але згадані протоколи досі не оприлюднені. І хоча сам Черчилль слушно підкреслював: «Вивчайте історію! Саме в історії заховані таємниці політичної прозорливості»,— минуле нікого нічого не навчить, допоки архіви залишаються недоступними та існують заборонені питання і теми.
Однією з таких тем, і чи не найбільш табуйованою, залишаються факти морального розкладання Червоної армії на території Німеччини. Ані політруки, котрі відповідали за морально-політичний стан війська, ані особливі відділи, що мали стукачів у кожному підрозділі, ані «Смерш» і війська НКВС не змогли втримати переможні радянські війська від перетворення на збіговисько мародерів і ґвалтівників. Незначний прошарок інтелігенції, пригнічений і шокований п’яним розгулом озброєного натовпу, який вперше побачив цивілізовані європейські міста і села, не був у змозі цьому протистояти. Але чи відбувалося «покарання Німеччини» за наказом Сталіна і згодом було за його ж наказом жорстко придушене, чи ця хвиля насильства була породжена стихійною жагою помсти?
Рафаель Гругман присвятив книжку своїм тіткам — військовим лікаркам Ганні та Євгенії Рівіліс. У розділі «Від автора» він пише, що працювати над нею було нелегко й радості вона йому не принесла, але, розповідаючи правду про злочини радянської армії у Другій світовій, він вважав, що виконує обов’язок перед своїми «тітоньками-фронтовичками» і всіма жертвами насильства. Шість частин книжки спираються на мемуари й дослідження про світові війни, а сьома, про війну в Україні з 2014 року, — на звіти Human Rights Watch, ООН і журналістські розслідування. Розділ «Особисте» автор підписав: «Нью-Йорк, червень 2023». Перше видання «Фабули» мало назву «Військові злочини проти жінок», а до Книжкового Арсеналу видавництво підготувало нове — «Злочини проти жінок під час війни», з правками в тексті.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
