Абрикоси зацвітають уночі

Є чотири основних правила, за якими живе хутір Обирок: брудне — прибери, відчинене — зачини, голодного — нагодуй, сумного — обійми.

Валерій Пузік «Я бачив його живим, мертвим і знову живим»

1

Високо в небі над степом десь на Сході України літав безпілотник. Він заледве міг зрозуміти, як тут опинився. Пам’ятав руки чоловіка у військовій формі, що його запускав. Але що то був за чоловік? Якою мовою він говорив? Безпілотник не міг пригадати.

Він пам’ятав тонку ниточку радіозв’язку, що якийсь час тримала його поміж небом та землею. У нього, мабуть, було якесь завдання, але коли ця ниточка раптово почала перетиратися і рватися, пам’ять потекла геть із його свідомості, як зіпсуте мастило. Він бачив, як нерівна складка горизонту попереду починає тремтіти, а потім розгладжується — і з тієї миті безпілотник перестав до ладу розуміти, де небо, а де земля. Радіозв’язок стрімко рвався, і коли він зник остаточно, безпілотник відчув, що десь глибоко в електронних нутрощах йому стало водночас трохи боляче й лоскотно. Якби він міг описати це якійсь людині, вона би подумала, що схожі відчуття бувають, коли здираєш кірочку з ранки, яка майже загоїлася.

Але безпілотник не знав жодної людини. Окрім військового, який його запускав, — але від миті, коли зник зв’язок, безпілотник його майже не пам’ятав. Властиво, він пригадував лише руки. Великі долоні з обвітреною шкірою, на правій — каблучка, на лівій — татуювання. Дивне татуювання, тому легко запам’ятати: маленька птаха, набита на зовнішньому боці долоні між великим та вказівним пальцями.

Якщо безпілотник і знав колись інших людей — хтось же його мусив зібрати! — то тепер у його спритній електронній пам’яті не залишилося нікого. Він старанно запам’ятовував те, що просто зараз бачив перед собою, а бачив він тільки широкі, нескінченні степи десь на Сході України, і жодної людини серед них.

* * *

Безпілотник ніколи не дивився на себе у дзеркалі, але знав, який у нього вигляд. Він відчував кожну свою гаєчку і кожну лопать, навіть не замислюючись про це. Інакше він не міг би літати.

Він знав, що в нього є чотири ніжки-підпорки і чотири невеликі пропелери. Ніжки тримали його на землі, а пропелери піднімали в повітря. У нього була дуже добра камера і чудова навігація, завдяки якій він завжди знав, де північ, південь, захід і схід. І, звісно, глибока і містка, як дно океану, пам’ять. Якби безпілотник учився в школі, то був би відмінником.

Він бачив людей — дорослих і дітей — і розумів, як сильно від них відрізняється. Направду, безпілотник ніколи не помічав нікого, схожого на себе, — когось, хто мав би чотири маленькі пропелери та ніжки-підпорки.

Він довго летів не зупиняючись. Людині могло би здатися, що це триває вже цілу вічність, але безпілотник досконало відчував час і міг чітко відраховувати секунди, навіть не замислюючись про це. Він лише помітив дивну річ — лопаті то одного, то іншого пропелера ставали немовби важчими, і тоді безпілотник трохи заносило. Він швидко повертав собі рівновагу, але не міг зрозуміти, що коїться. Підозрював, що в нього закінчується заряд батареї, і це було би справді кепсько, бо ж без цього він не здатен літати, а людина, яка могла б його зарядити, — невідомо де…

Безпілотник ще трохи покружляв і зрештою втомлено опустився на землю на узліссі, під височенною сосною, вершечок якої губився десь під самим небом. Він дивився на зірки, що поволі проступали на ньому, ніби виринали з темної води. Коли ними вже всіяло весь горизонт, безпілотник несподівано для себе заснув.

Спати було цікаво. Такого він раніше не робив — безпілотники ніколи не були пристосовані до спання, але й для самотніх польотів без будь-якого зв’язку теж. Він уже звик, що з ним трапляються дивні речі.

Йому не снилися сни. Він просто отямився однієї миті, роззирнувся навколо і розумів, що вже полудень. А ще — що він почувається чудово, ніби його батарея знову заряджена на 100 %. Це було найдивніше з усього, але безпілотник вирішив про це не замислюватися. Йому подобалося знову мати купу сил. Він із насолодою піднявся якомога вище в небо, зробив кілька віражів і полетів далі.