Александр Дюма

Александр Дюма-батько (фр. Alexandre Dumas, père; 24 липня 1802, Віллер-Котре — 5 грудня 1870, Пюї) — французький письменник, драматург і журналіст, чиї пригодницькі романи зробили його одним із найбільш читаних французьких авторів у світі.

Його батько Тома-Александр був сином маркіза Даві де Ла Пелетрі та чорношкірої рабині Кессетти Дюма; єдиний з позашлюбних дітей маркіза, якого той визнав, він згодом посварився з батьком і взяв прізвище матері. Вояк французької республіканської армії, Тома-Александр дослужився до генерала за наполеонівських воєн і помер 1806 року, коли синові було чотири. Попри бідність, сім'я мала добру репутацію та зв'язки серед аристократії, які допомогли двадцятирічному Александрові отримати посаду в канцелярії герцога Орлеанського в Пале-Роялі.

Він почав писати статті для журналів і п'єси: перша, «Генріх III і його двір» (1829), мала великий успіх, як і друга, «Крістіна» (1830), після чого Дюма зміг заробляти творчістю. 1835 року вийшов його перший роман «Ізабелла Баварська», і відтоді газети друкували його численні романи. Заробляв значні гроші, але постійно витрачав їх на розкішний спосіб життя; видавав журнал і заснував театр — і те, й інше закінчилось невдачею. В опалі після перевороту 1851 року втік до Брюсселя від кредиторів. За двадцять років літературної праці написав близько 400 романів і 35 п'єс; зібрання його творів склало 301 том. 2002 року прах Дюма перенесли до паризького Пантеону.