«Амадіс Ґальський» — найдавніший і найвідоміший лицарський роман іспанської традиції: перші згадки про нього трапляються на початку XIV століття, а ймовірно, він існував уже наприкінці XIII-го.
Первісний «Амадіс» існував у трьох книгах; наприкінці XV століття Ґарсі Ордоньєс де Монтальво, радник міста Медіна-дель-Кампо, узявся виправляти текст і дописав четверту книгу — саме ці чотири книги й становлять роман у відомій нам формі.
Монтальво працював над ним у 1492–1506 роках, а 1508-го роман уперше надрукували в Сараґосі.
Успіх був негайний: протягом XVI століття роман перевидавали десятки разів, переклали французькою, англійською, німецькою й навіть івритом, а продовжень і наслідувань з'явилося тринадцять іспанською та сім французькою.
Сервантес високо цінував «Амадіса», називав його найкращим лицарським романом і перелічив частину цих продовжень у VI розділі «Дон Кіхота».