Елайза та її монстри

Найбільша подяка Луїзі Ф’юрі, моїй агентці, та її асистентці Крістін Сміт. Без вас цієї історії не було б. Дякую всім у команді Ф’юрі за вашу невтомну працю, щоб довести ці історії до їхнього найкращого вигляду.

Дякую Вірджинії Дункан, Кейті Гайт, Сильві Ле Флок, Тіму Сміту та всім іншим колегам у Greenwillow і HarperCollins, які наполегливо працюють і створюють такі чудові речі. Вони повірили у цю історію та зробили її красивою, за що я буду навіки вдячна. Дякую моїм чудовим партнерам і друзям: Дарсі Коулу, Маріке Нейкамп, Ребеці Коффіндаффер, Далії Адлер, Бретту Версту, Лайлі Лі та, звичайно, Крістіні Беджані — я сподіваюся, що наша розмова, яка постійно розвивається, триватиме вічно.

Дякую компанії OwlCrate за всю любов, дякую читачам, бібліотекарям і букблогерам на YouTube, Goodreads та по всьому інтернету, дякую книгарням і бібліотекам за вашу відданість книгам і читанню, за поширення цієї книги та за те, що стали для мене джерелом натхнення. Ви неймовірні.

Дякую батькам і моїм братам та сестрам, які завжди підтримували мене. Ми не завжди поділяли погляди щодо спорту, але зараз ми всі на одній хвилі. І, нарешті, дякую Джеку та Норму. Думаю, може, дивно дякувати собакам, але ці двоє були чудові. Я сумую за вами.

Ця книга — вигадана історія. Згадки про справжніх людей, події, заклади, організації чи місцевості мають на меті лише створити відчуття автентичності та доповнюють вигадану розповідь. Усі інші персонажі та всі події й діалоги є вигадкою авторки, тож їх не можна тлумачити, як справжні.

Я глибоко вдихнула й прислухалася до свого хвалькуватого серця.

Я є, я є, я є.

— Сильвія Плат, «Під скляним ковпаком»1

[1] Переклад Ольги Любарської. — Тут і далі, якщо не вказано інше, прим. пер.

ПРОЛОГ

Елайза Мірк — таке ім’я, яким називаєш бридку дів­чину, що тижнями не може відчепитися від свого колишнього після того, як він її кинув, бо вона відмовляється приймати той факт, що він її ненавидить. Елайза Мірк — низькорівнева антагоністка, яка має потаємний сховок у каналізації. Елайзі Мірк місце у коміксах.

Утім, Елайза Мірк — це я. Не думаю, що я настільки безнадійна чи живу у фантазіях, щоб чіплятися за колишнього, який порвав зі мною. Я оминаю каналізації десятою дорогою і, на жаль, не живу в коміксі. Хоча, гадаю, моє життя частково пов’язане із коміксами.

Удень я ходжу до школи, а вночі відкидаю свою таємну особистість і стаю ЛедіСузір’я, авторкою одного з найпопулярніших вебкоміксів — «Море монстрів» — та безстрашною матір’ю фандому. Моя надсила — здатність малювати годинами, втрачаючи лік часу та забуваючи поїсти. Я успішно зникаю у своєму образі та майстерно виділяюся у справжній формі.

Ви можете запитати: «Чому ЛедіСузір’я?».

А я відповім, що моєю улюбленою культурою у «Морі монстрів» є та, де люди мають зорі у своїй крові. Цей народ, ноктурнійці, підсвідомо складають мапи зірок. Це їхнє життєве покликання. Вони відчувають, що повинні робити саме це, а я відчуваю, що мушу розказати їхню історію.

ЛедіСузір’я складає мапу цієї оповіді, проводить лінії між сюжетами, персонажами й місцями, як ноктурнійці поєднують зірки. Вона безстрашна, як і ноктурнійці. Вона таємнича і відчужена, як ноктурнійці. І як ноктурнійці, вона вірить у містичне, надприродне та незнане.

ЛедіСузір’я — героїня, яка раз на тиждень долає Елайзу Мірк і святкує разом зі своїми відданими фанатами. Її обожнюють усі, навіть лиходій, адже без неї лиходія не було б.

Я — ЛедіСузір’я.

А ще я — Елайза Мірк.

Це парадокс, який назавжди лишиться нерозгаданим.