Привіт!
Останнім часом так багато всього відбувалося, тож ми у Таємному Клубі були дуже зайняті. Нас запросили на особливе свято — весілля наших друзів Гелі й Костека.
Шлюб відбувся на Різдво у Жаб’ячому Розі. Це особлива місцина, де народилася моя бабуся, і там просто пречудово. Таємний Клуб Супердівчат (ну добре, й одного Суперхлопця!) знайшов у Жаб’ячому Розі місця, що припали нам до серця: бібліотеку, де працює Геля, стайню на Костековому обійсті (це саме там ми знайшли скриню, повну всіляких скарбів), а ще прегарний луг над річкою, де ми влітку збудували індіанські курені! Також тут знайшла новий дім наша улюблена кобилка Брава із кінного клубу «Коні й лошата», а опікуються нею тепер Геля з Костеком.
У зимовому лісі ми разом із лісником Стефаном та вовком Спіро, якого він приручив, знайшли сарну. Виявилося, що вона поранена! Ми розгледіли бідолашну тварину в чагарях, а лісник забрав її до себе і показав ветеринарові. Після того як їй перев’язали рани, сарна оселилась у лісника вдома. Коли вона одужає, то повернеться до лісу. Нам дуже цікаво, як їй зараз живеться. Ми назвали сарну Білосніжка, бо вона так само, як героїня казки, ховалася в лісі і ми знайшли її в снігу.
Може, ви зауважили, що мій стиль письма значно поліпшився? Я правильно будую речення і вживаю синоніми1. Це заслуга нашої вчительки мови. Вона нас зовсім не жаліє і задає стільки творів, що не навчитись добре писати просто неможливо. Ми вчимося вживати слова із близьким значенням.
Спершу у мене були з цим чималі проблеми, а потім уже стало весело.
Коли вчителька попросила нас підшукати синоніми до слова «книга», я написала «торговельний центр». Увесь клас з мене сміявся, коли я пояснювала, що це місце, де можна купувати книжки. Було кумедно, хоча мені не дуже подобається, коли з мене піджартовують. Відтоді я знаю, що слід старанніше добирати слова, близькі за значенням, інакше може статися так, що тебе ніхто не зрозуміє. Хух… Ну й багато ж я сьогодні написала!
Капуста, п’яльця, креативність
Ми повернулись із Жаб’ячого Рогу додому перед самим завершенням зимових канікул. Усім нам було шкода, що канікули так хутко скінчилися. На щастя, зима у місті також минала дуже швидко.
Закінчувалося перше півріччя. Ми з Анєлою вже вчилися в четвертому класі! А це не жарти. Вчителі ставили до нас вищі вимоги, у нас побільшало домашніх завдань і тем для самостійного вивчення. З’явилися також нові й дуже дивні правила: якщо тричі не приготуєшся до уроків, то можеш отримати справжню одиницю! А це зовсім не було приємно. Зате для п’яти балів за активність треба було зібрати аж п’ять плюсиків!
— Це несправедливо! — бурчала я собі під носа, хоча зазвичай була готова до уроків, тож одиниця мені не загрожувала.
Флора, яка вже навчалася у п’ятому класі, втішала нас: мовляв, ми швидко звикнемо до нових правил.
— Так уже воно в школі повелося, — промовляла вона з виглядом знавчині. — Щоб отримати хорошу оцінку, треба дуже постаратися. А одиницю можуть і випадково вліпити.
Коли нам виставили оцінки за перше півріччя, ми пересвідчилися, що Фло мала рацію: не такий чорт страшний, як його малюють!
— Ну, найскладніше вже позаду! — сказала Флора на першій після зимових канікул зустрічі Таємного Клубу. — Ми не встигнемо й оком кліпнути, як знову почнуться канікули.
— Ой ні! — застогнала Фаустина. — Я ще хотіла виправити оцінку з математики!
— На тебе чекають ще як мінімум чотирнадцять тижнів навчання, — хутенько підрахував Франек. — Щонайменше п’ять самостійних і три контрольні.
Флора примружилась і гиркнула:
— Ти завів собі чарівну кулю, чи що? Звідки ти знаєш, скільки буде контрольних? Не вганяй нас у відчай. Про математику подумаємо завтра.
Франек махнув рукою і знов уткнувся носом у книжку, від якої не відривався, відколи почалася сьогоднішня зустріч Таємного Клубу.
Наше засідання чомусь зовсім не клеїлося. За якийсь час Франек, що поринув у читання, залишився сам у Флориній кімнаті, а ми перейшли до передпокою і взялися до тестів.
— У мене вийшло, що мені слід завести пса, — пробурмотіла Флора. — Цікаво, що на це скажуть батьки.
