| Видавництво: | Ще одну сторінку |
| Автор: | Анастасія Бідонько |
| Жанр: | Українська класика |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-522-230-0 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Казка, переплетена з реальністю, повір’я, загублене в історії, магія, захована в оповіданні. Наші класики створили тексти, що закохують в атмосферу української містичної ночі. Тут у темряві ховається нечисть усякої вдачі та вроди, вона запрошує перегорнути ще одну сторінку легендарію українців. Поки чорт переконує відьму одружитися, поки дідько оповідає про давні походеньки, а померла мати колихає своє живе немовля, веретено історії крутиться і виплітає нові сюжети. В Добірку ввійшли тексти короткої прози українських письменників ХІХ–ХХ століть. Григорій Квітка-Основ’яненко, Наталія Кобринська, Богдан Лепкий, Святослав Ольшенко-Вільха та багато інших — відомі і не дуже, вони писали про магію, яка живе поряд.
Їхав Запорожець степом, наспівуючи пісеньку, бо Запорожці був нарід веселий, журби не знали. Ото їде він, їде, коли це дивиться — шкандибає попереду смерть з косою на плечах. Зрівнявся Запорожець із сухореброю і питає:
— Куди йдеш, стара?
Смерть погляділа на Запорожця скоса і говорить:
— Іду до ліса, хочу трохи спочити.
— А де ж ти була? — знов запитав Запорожець.
— На роботі, — пробурмотіла смерть.
— Ну, то й добре, що ми стрінулись, — каже Запорожець, — я також наморився і хочу спочити; я знаю гарне місце в лісі, там спокійно спічнемо, бо тобі треба вранці до роботи братися, а мені дальше в дорогу.
— Добре, — говорить смерть. — А ти ж не боїшся спочивати зі мною?
— Та якого біса маю боятися? Я такого хропака задам, аж листя на дубі буде труситися, а як над’їде хто, та побачить, що ти біля мене на сторожі, то мерщій втікатиме.
Ото дістались вони до ліса, зліз козак з коня й каже:
— Ось тут, пані матко, під цим дубом ляжемо спочивати.
Смерть зараз-таки простягнулась на м’якенькій травичці, положивши свою косу біля себе.
А Запорожець не дармо запросив смерть на спочинок. Він вранці був там і бачив, що дуб, під яким лягла смерть, підрубаний і лише троха тримається. Зайшов Запорожець та як не попре дуба своїм могучим плечем, так дуб і повалився на смерть і придавив сухоребрицю. Запорожець тоді за косу, побив на дрібні кусники та й каже:
— Спічни собі трохи, ледащице, та гляди, другий раз, як стрінеш Запорожця, то втікай під три вітри.
Це сказавши, закурив люльку, сів на коня і поїхав.
А смерть довго шамоталась, доки свої сухі кости з-під дуба видобула, а доки ще одну косу добула, то цілих три дні на сто миль кругом ні одна душа людська не вмерла, бо Запорожець смерть притримав.
«Фіолетова тінь» — не авторська книжка, а добірка: тексти дев’ятьох українських письменників ХІХ — початку ХХ століття зібрала 2023 року Анастасія Бідонько, відповідальна редакторка й одна із засновниць видавництва «Ще одну сторінку». Того ж року передмову написала Галина Пагутяк, а ілюстрації зробила Марія Фоя; книжка вийшла в Києві 2024-го. Задум збірки Пагутяк пояснює у передмові: величезний матеріал, зібраний українськими дослідниками народної демонології, досі опублікований лише частково, а більшовики майже на сто років зупинили ці дослідження, оголосивши їх маячнею, — і порожню нішу згодом заповнив сурогат із астрології й «цілительства» 1990-х. Тексти укладачка добирала так, щоб вони творили «певне коло оповідачів», як вечірня розмова біля живого вогню, а орфографію й пунктуацію в них почасти осучаснено.
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
