Генрик Сенкевич

Генрик Сенкевич (повне ім'я Генрик Адам Александр Піус Сенкевич; 5 травня 1846, Воля-Окшейська на Підляшші — 15 листопада 1916, Веве, Швейцарія) — польський прозаїк білорусько-татарського походження, лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року, автор низки оповідань і романів, зокрема «Quo vadis» (1896) та «Хрестоносці» (1897—1900).

Походив зі збіднілої шляхти: батько був родом із татар-липків, які оселилися у Великому князівстві Литовському за правління Вітовта, мати — з білоруської шляхетської родини Цецішовських. Закінчив гімназію у Варшаві, у 1866—1870 роках навчався на медичному та історико-філологічному факультетах Головної школи, що згодом стала Варшавським університетом. Дебютував у пресі студентом, від 1873 року був постійним фейлетоністом «Газети польської», з 1874-го завідував літературним відділом тижневика «Нива», а з 1882 року редагував газету «Слово». Після подорожі до США у 1876—1879 роках опублікував «Листи з подорожі», потім жив у Парижі, бував у Львові, Венеції та Римі й багато мандрував Європою, Близьким Сходом і Африкою. 1888 року створив фонд імені померлої дружини, який виплачував стипендії хворим на туберкульоз діячам культури.