Професор Райнерт якось наголосив: «Ми всі заручники мертвих економістів». Адже хтось колись запропонував певні концепції, теорії та моделі. Політики, що повірили в них, ухвалили відповідні рішення, які вплинули на економічні умови та інвестиційний клімат. Хоч ці рішення і дійшли до наших днів трансформованими, їхні витоки залишаються в ідеях, що давно сформували наш світогляд.
Проблема полягає в тому, що багато з цих моделей побудовані за аналогією з ньютонівською механікою. Вони працювали б у гіпотетичних ідеальних умовах, яких насправді не існує. Економіка, що спирається на концепції рівноваги, симетрії, гармонії, рівних умов і невтручання, чудово виглядає на сторінках підручників. Натомість у реальному житті маємо справу з цілком протилежними явищами. Насправді економічні системи надзвичайно динамічні, нерівноважні й непередбачувані. Вони більше схожі на живі організми, а не на фізичні об’єкти. Бачимо асиметрію, нерівномірний розвиток, колосальні відмінності в умовах і жорстку конкуренцію, яка рідко буває справедливою. Часто ідеологізована та відірвана від реальних контекстів економічна теорія стає не лише поганим інструментом у руках її користувачів, а й вдалою зброєю в руках окремих країн і міжнародних фінансових інституцій.
Саме за таких умов важливо усвідомлювати, що принципи, які діють у теорії за ідеальних обставин (яких фактично не існує), часто не витримують перевірки практикою. Вільна торгівля не завжди творить гармонію та процвітання, а відкриті кордони не обов’язково гарантують рівні можливості. Політика невтручання і відсутність власної економічної стратегії закономірно призводять до деградації та втрати суб’єктності, а не до свободи й добробуту. Історія свідчить, що успішними ставали саме ті країни, які в певний період користувалися протекціонізмом, захищали свої ринки, втручалися в економічну політику і створювали умови для розвитку національного виробництва.
У цьому контексті книжка Боба Мілварда «Міжнародна торгівля і сталий розвиток. Економічні, історичні та моральні аргументи на користь асиметричної глобальної торгівлі» набуває особливої актуальності. Вона пропонує не тільки ґрунтовний теоретичний аналіз, а й практичні інструменти, що базуються на емпіричних даних і враховують складні реалії сучасного світу.
Для України це видання має особливу вагу. Наша країна, перебуваючи на етапі екзистенційної трансформації, шукає власний шлях у глобальній економіці, стикається не тільки з загрозою власному існуванню, а й з нерівними умовами торгівлі, тиском розвиненіших країн та необхідністю виконувати складні міжнародні регламенти. Якщо ідеали вільної торгівлі можуть бути привабливими на папері, то реальність вимагає тоншої та гнучкішої стратегії, яка враховує і історичний досвід, і сучасні виклики.
Боб Мілвард у цій книжці пропонує модель «асиметричної» торгівлі, що передбачає гнучкіші правила та відмінні зобов’язання для держав із різним рівнем економічної зрілості. Йдеться не про відмову від ринкових механізмів чи заперечення переваг глобалізації, а про те, щоби зважати на історичні чинники та надавати молодшим або біднішим економікам додатковий «кредит часу й ресурсів» для зростання конкурентоспроможності та виробничих здібностей. Автор послідовно демонструє, як універсальний принцип вільної торгівлі в низці випадків загострює нерівність, коли розвинені країни отримують основну частку вигід, а країни з нижчим рівнем доходів лишаються постачальниками дешевих ресурсів чи сировини.
