Несподіване кіно

Дарка звично відчинила двері своїм ключем, закинула подалі наплічник і взялася стягувати черевики. Щось було не так. Що саме — вона зрозуміла, коли підняла голову й зустріла запитальні погляди батьків.

— Що сталося? — розгубилася вона.

— Це ми в тебе хотіли запитати, — відповів тато.

Дівчина насупилася: що відбувається? Бать­ки відійшли вбік, і Дарка нарешті побачила, у чому річ.

На етажерці з книжками стояла вона. Почварка. Найпотворніша глиняна фігура в світі. Що за..?

— Як вона тут опинилася? — спитала Дарка.

— Дмитро заніс. Сказав, що побачив її у потічку, впізнав, витягнув, висушив і ­приніс. А тепер нам хотілось би почути всю історію, — відповіла мама.

Історія Почварки була досить довга. Ще восени на образотворчому мистецтві Миколаївна оголосила завдання — виліпити глиняну фігуру миші, обпалити її та розмалювати.

Спочатку ця ідея Дарці навіть сподобалась. Вона вирішила, що, коли миша буде готова, подарує її двоюрідній сестричці. Але ж задум — це одне, а виконання — зовсім інше. Оці всякі мистецькі проєкти не надто вдавалися дівчині. Танці — ось її стихія. А з малюванням-ліпленням складалися непрості стосунки. Однак відмовитися від них неможливо, бо ж у мистецькому ліцеї діти мають бути всебічно розвинені. От і вимушені були і танцюристи, і музиканти ліпити та малювати. Щоправда, художники також відвідували хореографію й історію музики.

На етапі ліплення — коли глиною обмазували скляні пляшки, формували тіло, голову з вухами, лапи — все ще було ніби непогано. Ну, вуха трохи великуваті. Нічого, так миша схожа на Мінні-Маус, кузинці має сподобатися. Ну, лапи трохи тонкуваті. Теж нічого. Просто такі вони в неї, тендітні. А от на етапі випікання одна лапка відпала. Майже ­повністю. Лишився коротесенький обрубок.

Миколаївна, яка, власне, й випікала фігурки, заспокоювала Дарку, мовляв, нічого ­страшного, це просто така особливість у її мишки. Та саме тоді миші було підписано вирок.

От не складалось у Дарки з тією мишею. Коли її розмальовували й лакували, дівчинка то до ортодонта їздила, то хворіла. А перед Новим роком Миколаївна сказала, що всі закінчені проєкти потрібно забрати додому. Ну, чи не закінчені… Як Дарчина миша…

Решта класу акуратно пакувала в наплічники досить симпатичних мишей. На свою Дарка не хотіла навіть дивитися, не те що додому забирати. А що поробиш?

Ще й Лілька насміхалася з неї. Так-так, Дарка бачила, як колись найкраща подружка тицяла пальцем у її мишу й щось шепотіла Євці з Віолою. А ті голосно гиготіли, аж до них обернувся чи не весь клас.

Ну і що ж тут такого смішного? Подумаєш, вони гарно малюють. Ну й що?! А танцюють як? Та навіть на дискотеках дриґаються, як поранені мавпи. От де Дарка з них посміялася б. Але зараз вони не на дискотеці, а перед нею — потворна й ненависна миша.

Дівчина ще раз зиркнула на Лільку. Коли ж во­ни посварилися? Коли з найкращих ­подружок, які теґають одна одну в інстаграмі й ­фейсбуці під усілякими солодкими віршиками про віч­ну дружбу, вони перетворилися на затятих ворогів? Ну ок, теґала здебільшого Ліля, це вона таке любить. Але Дарці було приємно, вона відповідала сердечками й емотиками-обіймотиками.

А потім був День учителя. І Дарка подарувала улюбленим учителям саморобні картинки з прикольними написами. Фізрукові намалювала гору, на яку деруться дрібні людці, й підписала «Вище, далі, сміливіше!». Вчителька укрмови отримала картинку «Слово не горобець», і Дарці навіть вдалося намалювати, точніше перемалювати, досить пристойного горобця. Психологині дісталися кораблі із цитатою Скрябіна «Люди як кораблі». Дарка намагалася бути оригінальною й вигадати для кожного щось цікавеньке. А Лілька, коли це побачила, заявила, що подруга вкрала в неї ідею. Хоча сама Ліля ніколи про це ні словом не прохопилася. Коли Дарка повручала вчителям подаруночки, виявилося, що Лілька купила і полотно, і фарби, от тільки часу їй забракло, щоб втілити свій задум.

Надулася Ліля, насупилась і перестала роз­мовляти з Даркою. Та якби ж тільки це. Але ні. Вона зі своїми новими найкращими ­подружками, Євкою та Віолою, розпускали плітки про Дарку. Казали всім, яка та черства, невдячна, корислива. Думає лише про себе і свою вигоду.