Історія розвитку масажу
Масаж як оздоровчий та лікувально-профілактичний засіб був відомий давно. Він зародився ще в народній медицині й розвивався поруч з іншими видами лікування у багатьох племен і народів.
Першими, хто систематизував відомі методи і техніки масажу, були давньокитайські та давньоіндійські лікарі. Згідно з джерелами, в Стародавньому Китаї мистецтво масажу отримало розвиток ще в III тис. до н. е. Найбільш ефективно його використовували при лікуванні таких захворювань, як ревматизм, вивихи, спазми м’язів; крім того, масаж був засобом релаксації та зняття втоми. Китайські лікарі використовували різноманітні прийоми розтирання, а індуси практикували ніжне розминання всього тіла. Про масаж є згадка у старокитайській книзі «Конг-Фу», яка була написана у III тис. до н. е., енциклопедії «Сан-Тсай- Ту-Госі», що складається з 64 книг і датована XVI ст. н. е., давньоіндійських Ведах (Книга мудрості), написаних до II тис. до н. е., і більш пізнішому творі індійських лікарів «Сукрута».
У деяких країнах масаж був елементом культового богослужіння. Так, у аборигенів Америки та народів, що населяли острови Тихого океану й Екваторіальної Африки, під час урочистостей, присвячених різним богам, вожді або шамани змушували одноплемінників топтатися по їхніх спинах. Таким масажем лікували всі хвороби. Більш цивілізована техніка масажу існувала в індусів — жителів Непалу і Шрі-Ланки (Цейлону). Ще в 1000 р. до н. е. на території цих держав були відкриті медичні школи, в яких обов’язковою навчальною дисципліною був масаж. У цейлонському літописі «Маха-ВАМС», датованому VI ст. до н. е., дається опис деяких прийомів і посилання на те, як їх використовували при тій чи іншій фізичній недузі. Особливою популярністю користувався лікувальний масаж у стародавніх ассирійців і єгиптян. Свідченням цього може служити барельєф, знайдений у палаці ассирійського правителя Санхеріба, а також виявлений в 1841 р. під час розкопок поховання єгипетського полководця папірус із зображенням масажних прийомів: погладжування литкових м’язів, розтирання стопи, постукування м’язів спини і сідниць (рис. 1). Як правило, масаж в Давньому Єгипті проводився в лазні.
Рис. 1
Необхідно зазначити, що масаж у паровій лазні був надзвичайно популярним і в Індії. Процедура була такою: на розпечене залізо виливали кілька відер холодної води, утворювалася пара, людину клали на підлогу лазні й надавлювали на її тіло, одночасно використовуючи прийоми погладжування і розтирання.
Багатий досвід в галузі застосування масажу мали стародавні греки. Особливою увагою у них користувалися лікувальний і спортивний масаж. Зображення фізичних вправ, масажних прийомів, розтирань тіла оліями та пахощами відображені на багатьох грецьких вазах, амфорах і фресках, що збереглися до нашого часу. Згадки про цілющу дію на організм масажу в поєднанні з ароматерапією і лазнею є і в безсмертних працях Геродота — мається на увазі фрагмент, коли Цирцея прислуговувала Одіссею в лазні, розтираючи його тіло мазями і вмащуючи ароматні олії. Жителі Еллади вбачали в масажі не тільки рятівний засіб від різних хвороб, а й його використання з профілактичною метою. Масаж дедалі більше проникав у життя еллінів: його застосовували під час фізичної підготовки в школі та армії, перед спортивними змаганнями. Згідно з деякими джерелами, спортсменів і школярів масажували педотріби — викладачі гімнастики, спеціально навчені мистецтву масажу. При проведенні процедури використовували дрібний пісок, привезений з берегів Нілу.
