Проектна діяльність в освітньому середовищі

Завдання педагога — допо могти учневі

у побудові індивідуальної тра є кторії освіти, я ка співвідноситьс я із дос я гненн ям и людства і спр ям ована на їх при м но ж енн я .

Індивідуальна освітн я тра є кторі я — це

персональний шл я х реалізації особистісного

потенціалу ко ж ного учн я .

Ващенко Г.

ВСТУП

ХХІ ст. ставить перед системою вітчизняної освіти і кожним навчальним закладом, зокрема, важливі завдання. Суспільство вимагає від школи конкретних результатів, необхідних для стійкого розвитку соціальних спільнот і соціально-економічної системи. А особистість, яка навчається, потребує якісної освіти — гарант здатності до саморозвитку і самоорганізації у мінливому соціальному й економічному світі. Саме це зумовлює необхідність інноваційного розвитку освіти, забезпечення кардинальних змін у змістових, технологічних, управлінських домінантах.

За останнє десятиліття в системі освіти здійснено багато змін, особливо варто відзначити переорієнтацію педагогічних нововведень з процесу засвоєння знань на процеси формування способів діяльності.

Відомо, що людина не народжується з певними рисами чи якостями. Її особистість формується впродовж усього Вступ життя. Тому в закладах освіти потрібно створити сприятливі умови для розвитку та психологічного комфорту дитини. Учні повинні мати можливість через навчання і виховання безпосередньо набувати досвід соціальної активності, вчитися бути успішними у своїй діяльності, опановувати мистецтво жити в колективі, працювати в команді.

Вирішальну роль у цьому відіграє вчительство. Воно перебуває на стадії інтенсивного пошуку педагогічних технологій, спрямованих на удосконалення навчально-виховного процесу. Таке оновлення неможливе без проектної технології, суть якої полягає в поєднанні академічних знань з вирішенням якого-небудь навчального завдання в реальних життєвих обставинах.

Сподіваємося, що Вас зацікавить досвід педагогічного колективу Тернопільської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 21, який був представлений на:

ƒВсеукраїнській науково-практичній конференції

«Проектна діяльність як засіб компетентнісної освіти»

(28–29 жовтня 2009 р., Новоград-Волинськ);

ƒPartnerstvo Transgranicezne (м. Люблін, «Фундація щасливе дитинство», 07–10 березня 2011 р.); ƒМБФ Україна — 3000 (20 травня 2010 р., м. Київ,

здобули ІІІ місце в Україні);

ƒПрограмі «Intel» Навчання для майбутнього України

(30 грудня 2010 р., м. Київ); ƒІ ІІ, ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції

«Проектування розвитку та психолого-педагогічного супроводу обдарованої особистості» (27–28 квітня 2011 р.,

с. м. т. Підволочиськ; 21–22 березня 2012 р., м. Бучач); ƒМБФ Україна — 3000 (20 травня 2011 р., м. Київ,

здобули І місце в Україні); Вступ

ƒІV Міжнародній науково-практичній конференції

«Обдаровані діти – інтелектуальний потенціал держави» (20–25 вересня 2011 р., м. Алушта — Крим);

ƒМіському семінарі словесників «Шляхи забезпечення результативності роботи вчителів словесників над

формуванням особистості учня та підготовкою до життя» (17 листопада 2011 р., Тернопільська ЗОШ № 21)

ƒМіському семінарі ЗДВР «Проектний підхід у виховному просторі як шлях дитини до життєвого успіху»

(2 грудня 2010 р., Тернопільська ЗОШ № 21) та ін.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ

ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ШКОЛІ

Час вимагає зміни характеру навчальної діяльності: зменшення частки готової інформації, яку отримує учень від учителя, і збільшення такої, що школяр здобуває самостійно. При сучасних підходах до навчально-пізнавальної діяльності, демократизації навчально-виховного процесу встановлюються суб’єкт-суб’єктні взаємини між педагогами і школярами. У такому випадку відбувається розвиток їх внутрішньої свободи, створення оптимальних умов для вдосконалення. Разом із повагою до себе як до особистості, учні набувають статусу саморегульованої, саморозвиткової та самодіяльної системи. Головним виміром якості функціонування освіти стає виховання особистості, яка здатна творити, адекватно реагувати на зміни, самовизначатися у проблемних ситуаціях.

Таку особистість неможливо виховати в межах знаннєвої, «зунівської» парадигми освіти. «За цих умов наріжним каменем стала проблема якості освіти. Це пояснюється тим, що в останнє десятиліття культивувалися переважно знання (обсяг, глибина, усвідомленість, міцність), а не формування життєздатної, життєтворчої особистості. самовиховання самоосвіти

самопізнання самовизначення самоорганізації самоствердження Особистість,

яка здатна до Розділ 1 Саме це зумовило появу іншої логіки розуміння освіти як процесу і результату діяльності самої дитини. У цьому випадку існуюче раніше поняття «освіта» (взагалі) змінюється на нове поняття «освіта особистості» як процес і результат особистої турботи, особистої відповідальності, особистих заслуг і невдач – діяльності самого учня щодо становлення, створення і розвитку власної особистості та індивідуальності. Результатом освіти в такому її розумінні є сама особистість, її суттєві характеристики…» [21; 6]. Таким чином, переосмислення фундаментальних концептуальних засад функціонування системи освіти привело до появи компетентнісної парадигми, в основі якої внесення суттєвих змін у змістову, технологічну, управлінську складові. Посилюється роль і значення освоєння різноманітних способів діяльності, підвищення їхньої технологічності, створення умов для активної соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності.