Упіймати красунечку. Ти належиш мені. Книга 1

Я завжди боролася. Навіть на моїх дитячих повзунках був напис: міжнародний знак миру, з особливою любов’ю перекреслена маркером фраза It’s a girl, а далі:

Амбер Мур — створена для боротьби.

Моя мама пішла свідомо всупереч усім небезпекам і ризикнула моїм і своїм життям, щоб витиснути мене зі свого тіла в «природний» спосіб. Ergo{2} з першої години моїм завданням стала боротьба. З вузькістю пологового каналу, з обмеженнями мого виховання, із суворими обов’язками, з місцем в обраному мною університеті й, зрештою, із шефом, який би волів мати мене за коханку й тягати за собою у відрядження.

Оскільки компанія Ganic Jice завоювала собі славу найкращого виробника соків у Пенсильванії, то її власник відводив левову частку свого робочого часу перевірці постачальників фруктів, бо більше нікому не міг довірити це завдання.

Цього разу він покладався на мій висновок і ще двох колег, які поїхали зі мною. А все через те, що в останню мить затримався й пропустив літак до Мексики. Так мені випала нагода, про яку вже давно мріяла: вечір в абсолютно незнайомому місті, готель тобі оплатили, ще й не треба нікому пояснювати, куди ти йдеш і що робиш…

Хай там як, я не вірила, що колеги за мною шпигують. Я знала тих двох, тож підозрювала, що вони вже давно сплять. Зануди… чи то просто в мене надмірне бажання знайти якусь пригоду на свою голову?

Якщо вірити моїм подругам, то все саме так. Немає нікого божевільнішого за мене, а ще нікому з них не спало б на думку розгулювати одній по Мехіко. Ще й уночі. І тим паче в такому вбранні. Сукня. Дещо закоротка, дещо відверта. Поверх неї — піджак, який додавав образу трохи офіційності.

До речі, я шукала когось із таким самим виглядом. Когось, кого не засліпиш блиском.

Збоку я нагадувала виховану молоду леді. Кругле невинне обличчя. Трохи кирпатий носик, акуратні брови, довге хвилясте волосся, ідеально підстрижені кінчики. Мій гардероб переважно складався із широких штанів і блузок вільного крою. В офіс я заплітала волосся в косу. Косметикою користувалася лише для того, щоб надати червоним від природи губам блідішого відтінку, а щокам навпаки — рум’янцю. І хоча я була взірцем старанної кар’єристки, серцем прагнула вибратися з клітки, тільки б не привернути зайвої уваги.

Я прагнула пригод.

Утім, після багатьох років чернечого життя це не так просто…

Поправила волосся так, щоб створити образ «Я — левиця. Гарр!». Тоді взялася до вишневого блиску для губ. Його придбала в аеропорту. Бо саме там дізналася, що бос не контролюватиме кожен мій крок і на мене чекають три дні абсолютної свободи: звісно, після робочого дня.

Відвівши аплікатор від губ, я не впізнала жінку в дзеркалі. Удома нізащо б не наважилася на таку нову себе. Удома лише темрява супроводжувала мене в бунтарському світі фантазій. Удома мешкала звичайнісінька Амбер. Наче в тюрмі. Саме тому я скористалася нагодою втечі, яка сама втрапила мені до рук.

Неодноразово перевіривши свій зовнішній вигляд, я таки вийшла з готельного номера. При цьому сама себе підбадьорювала. Якщо почуватимешся ніяково, просто повернешся в готель.

Ще в лобі я спіймала на собі перші погляди. Щоправда, тихенький внутрішній голосок нашіптував, що така реакція гостей — плід моєї уяви, бо ж зазвичай я взагалі не звертала уваги на інших…

Чи спрацює мій план?

Так чи інакше, спробувати варто.

Мої подруги в Нью-Йорку ні за яких обставин не випустили б мене на вулицю в такому вигляді. Ми винаймали квартиру на трьох, тож вийти звідти непоміченою, не кажучи вже про запрошення когось у гості, неможливо. Хоч одна обов’язково помітить.

Я востаннє зазирнула в мобільний і пробіглася повідомленнями від подруг.

У нас спільний чат, який щодня забирає в мене годину життя. Однак я вдячна Мейсі та Джорджії, бо попри те, що вони працюють разом і узгодили час використання письмового столу, застеляння ліжок, купівлі продуктів і дозвілля, усе одно одразу мене прийняли. У Нью-Йорку крім них я знала лише декількох колег і шефа-мільйонера. Більше нікого.

Мейсі:Ти вже прилетіла, А?

Джорджія: Як тобі готель?