Українська література у світовому контексті

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ЧАСТИНА 1.

ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ Фольклор — усна народна творчість. Folk — народ Lore — знання, мудрість Епос — казки, перекази, легенди, народні байки, анекдоти, усмішки. Лірика — малі фольклорні жанри, пісні. Драма — ігри, ігри-пісні, обряди, народні п’єси.

Усна народна творчість — джерело виникнення літератури.

Ліричні пісні — це родинно побутові та суспільно-побутові пісні.

Ліричні жанри:

1) Суспільно-побутова лірика: а) ко зацькі пісні (про козаків — не історичні особи) — найдавніші пісні «Гомін, гомін по діброві»; б) чум ацькі пісні («Ой горе тій чайці») — автор Іван Мазепа,

важливе місце займає персоніфікований образ чайки; в) кріп ацькі («А в неділю пораненько»); г) з аробітчанські («Забіліли сніги»); д) пов станські; е) со лдатські (рекрутські) «Сюди гори, сюди»; є) б урлацькі «А бурлака добре робе».

2) Родинно-побутові пісні:

а) про кохання, дошлюбні стосунки, романтичний характер зображення дійсності, гіперболізація почуттів,

сентименталізація («Цвіте терен»);

б) сімейне життя (У неділю рано);

в) жартівливі («На току на базарі», «Продай милий сиві

бички»). 3) К алендарно-обрядові пісні (найдавніші, в основі пісні — замовляння, найчастіше пов’язуються із язичницькими віруваннями давніх слов’ян): а) в есняний цикл (веснянки, гаївки — тільки у час Великодніх свят), закличні пісні (закликати весну — у формі

діалогу між хорами «Подоляночка», «Мак», «Просо»,

«Вербовая дощечка»); б) літній цик л:

• русальні пісні (на зелені свята) — «Ой біжить, біжить

мала дівчинка»;

• купальські пісні (в яких прославлялись сонце і вода);

• жниварські (обжинкові) — «А сонечко котиться, котиться»;

• гребовецькі (грабали сіно);

• царинні (пшениця);

• петрівчані

в) зимовий цикл (колядки, щедрівки) — величальні.

4) Родинно-обрядова лірика (найдавніші ліричні пісні):

а) весільні пісні (народні ліро-епічні твори, якими супроводжується весільний церемоніал);

б) похоронні плачі, голосіння (словесно-поетичні твори,

якими супроводжуються похорони) виконуються речитативом;

в) обряди народження.

Народна драма:

1) весілля;

2) маланка (з козою);

3) вертеп (про народження Ісуса).

Народна драма тісно пов’язана із родинно-обрядовою творчістю.

Епічні жанри (об’єднує епічне начало — сюжет).

1) казки (переважає елемент фантастики):

а) чарівні (фантастичні), героїчні (у центрі образ героя-богатиря);

б) про тварин (кумулятивні — нагромадження тварин) —

найдавніші з к азок «Рукавичка», «Ріпка»;

в) суспільно-побутові «Мудра дівчина» (тільки люди).

2) народні перекази;

3) легенди;

4) народні оповідання;

5) анекдоти;

6) паремії: а) прислів’я — мають повчальний зміст (сім раз відмір, раз

відріж); б) приказки — можна замінити одним словом (пече раків);

в) вітання (Христос Воскрес!);

г) скоромовки.

Ліро-епічні жанри: 1) Іст оричні пісні (про Байду Вишневецького, «Ой Морозе,

Морозенку», «Чи не той хміль»); 2) Ба лади (має фантастичне перетворення — метаморфозу):

тополею стала — «Виряджала мати», «Бондарівна»;

3) Думи: 1. Про боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників — найдавніший цикл («Дума про козака Голоту» — узагальнений образ захисника рідної землі, «…Марусю Богуславку», «Втеча трьох братів з города

Азова», «…про Самійла Кішку», «Козак нетяга Фесько

Ганжа Андибер», «За річкою вогні горять», «Зажурилась

Україна…»); 2. Про боротьбу українського народу проти польських загарбників («Хмельницький та Барабаш», «Перемога під

Корсунем»); 3. Р одинно-побутові (соціальні, суспільні) — про сім’ю («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»).

У цих думах головний герой — людина — носій моральних якостей та етичних принципів.

Вірші думи є астрофічними.

Козак Голота гуляв Килиїмським полем.

Голосіння, історичні пісні мають подібні ознаки із думами.

Думи, історичні пісні та балади об’єднує епічне начало.

4) Пісні-хроніки («Подорож до Америки»).

Елементів фантастики не містить народне оповідання.

У пісні «За Сибіром сонце сходить» розповідь ведеться від імені Кармалюка.

У коломийках змодельовано події громадського та побутового життя українців у різні історичні часи.

Для переказу характерно реалістичність мотивів, ознака порівняно давнього часу, відсутність яскравих персонажів; джерелом переказів є розповідь учасників чи очевидців історичних подій.

Для думи не характерний стрімкий сюжет.

Для народного оповідання характерні: локальна прикріпленість зображуваного до часу і місця, імпровізаційність, докладність, емоційність, наявність діалогічно-монологічного мовлення.

Для балади характерно вести розповідь повільно.

Характерні риси народної казки: символіка, фантастичність, ретардація (штучне уповільнення розкриття сюжету), гіперболізація, традиційні формули, алегорія.

У фольклорі та літературі побутують казка та балада.

Татарин сидів у «городі» Килії.

Галера у думі «Самійло Кішка» виступала з міста Трапезонта.

У думі «Самійло Кішка» лях Бутурлак «потурчився-побусурманився».

У думі «Самійло Кішка» «трапезонтська княжа» є Алкан-паша.

У думі «Самійло Кішка» лях Бутурлак є «недовірок християнський».

У казці «Мудра дівчина» брат багатий вимагав від бідного корову.

Дума про «Самійла Кішку»:

«Такий мені, небожата, сон приснився,

Бодай ніколи не явився!

Видиться: моя галера цвіт кована —

мальована

Спала вся обідрана, на пожарі спускана».

Дума про «Втечу трьох братів із города Азова»:

«А найменший піший-піхотинець,

За кінними братами уганяє,

За стремена хапає…».

Хмельницький у історичній пісні «Чи не той хміль» поїхав до Золотого Броду.

У історичній пісні «Максим козак-Залізняк» герой «із панами бився, і за те він слави гарной залучився».

Фольклорний твір «Зажурилась Україна, бо нічим прожити» звертання:

«Годі тобі, пане-брате,

Ґринджоли малювати,

Бери шаблю гостру, довгу

Та йди воювати!».

У творі (історична пісня) «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко» виведено образ лицаря-оборонця рідної землі, що порівнюється з орлом, військо виїжджало на Кримський шлях.

У історичній пісні «За Сибіром сонце сходить» Устиму Кармалюку належать такі слова:

«Звуть мене розбійником, Кажуть — розбивають.

Ще ж нічого я не вбив,

Бо сам душу маю…».

У «Думі про козака Голоту» Голота звертається до свого опонента: