| Видавництво: | Видавництво «Лобстер» |
| Автор: | Гелена Розенблатт |
| Жанр: | Світова історія |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-8730-11-6 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Слово «ліберал» сьогодні означає протилежні речі залежно від того, хто його вимовляє. Гелена Розенблатт показує, звідки взялася ця плутанина: простежує поняття від Цицерона й римської чесноти liberalitas через французьке та німецьке XIX століття до американського XX-го, коли лібералізм остаточно змінив зміст.
Головна теза: лібералізм — не англо-американський винахід про права індивіда, а континентальна європейська традиція, у якій ішлося передусім про обов'язок перед спільнотою. Академічна історія ідей, написана ясно.
Переклад українською — О. Брагіна.
Завжди корисно вивчити історію слова.
Люсьєн Февр, 1930 рік
«Лібералізм» — фундаментальне й поширене слово нашого лексикону 1. Але також це дуже спірна концепція, що спричиняє бурхливі суперечки. Хтось вважає її подарунком західної цивілізації людству, а хтось — причиною її занепаду. Нескінченний потік книжок, що критикують або захищають лібералізм, і навряд чи хтось у змозі залишатися нейтральним. Критики звинувачують лібералізм у багатьох гріхах. Вони стверджують, що лібералізм знищує релігію, родину і суспільство. Він морально слабкий і гедоністичний, якщо не расистський, сексистський та імперіалістичний. Захисники лібералізму такі самі категоричні. Вони стверджують, що саме лібералізмові ми завдячуємо всім найкращим у собі — своїм уявленням про чесність, соціальну справедливість, свободу та рівність.
Але насправді ми плутаємося в тому, що маємо на увазі під лібералізмом. Люди використовують цей термін дуже по-різному, часто — мимоволі, іноді — зумисно. Вони не зважають на думку одне одного, перешкоджаючи будь-якій можливості обґрунтованих дискусій. Було б добре розуміти, про що ми говоримо, коли говоримо про лібералізм.
Наявні історії лібералізму рідко в цьому допомагають. По-перше, вони часто суперечливі. В одному з нових досліджень, наприклад, ідеться про те, що лібералізм походить з християнства 2. А інше дослідження стверджує, що лібералізм з’явився завдяки боротьбі проти християнства 3. По-друге, генеалогія лібералізму приписує його появу канонові великих мислителів, але їх перелік часто змінюється. Батьком-засновником часто призначають Джона Лока 4. Але дехто натомість говорить про Гоббса або Мак’явеллі, інші — про Платона чи навіть Ісуса Христа. Дехто вносить до цього переліку Адама Сміта та ряд економістів, інші — ні. Потрібно знати, що жоден із цих мислителів минулого не вважав себе лібералом і не підтримував нічого, що називалося лібералізмом, бо вони не знали ані цього слова, ані концепції. І саме собою зрозуміло, що наші уявлення про лібералізм змінюватимуться залежно від того, яких ключових мислителів ми виберемо і як їх прочитаємо. Той, хто починає з Мак’явеллі чи Гоббса, ймовірно, виявиться критиком лібералізму, а той, хто починає з Ісуса Христа, захищатиме лібералізм.
У цій книжці я маю намір не критикувати чи захищати лібералізм, а з’ясувати його значення і простежити за його метаморфозами в часі. Я пояснюю, що терміни «ліберал» і «лібералізм» означали для людей, які їх використовували. Пояснюю, як ліберали означували себе і що мали на увазі, говорячи про лібералізм.
Це — історія, яку ніколи раніше не розповідали.
Більшість учених визнає, що сформулювати означення лібералізму складно. Свої праці вони починають із зізнання, що це — слизький та невловний термін. Дивно те, що потім більшість із них надає особисте означення і конструює історію на його підтримку. З цим можна посперечатися, і в цій книжці я розплутую наші уявлення і пропоную виважену історію. Якщо не зазначено інше, всі переклади — мої.
Є ще й інші дивні загадки. У розмовній французькій та в інших країнах сьогодні «бути лібералом» означає прихильне ставлення до «маленького уряду», тоді як в Америці це означає прихильність до «великого уряду». Сучасні американські лібертаріанці стверджують, що вони — справжні ліберали. Якимось чином усіх цих людей вважають частиною ліберальної традиції. Як і чому це сталося? Я пропоную пояснення.
Те, що я пропоную, по суті, історія слова «лібералізм» 5. Я впевнена: якщо не зважатимемо на фактичне використання слова, історії, які ми розповідаємо, неминуче будуть відрізнятися і навіть суперечитимуть одна одній. Окрім того, вони будуть погано обґрунтовані з погляду історичних фактів, спотворені історичними анахронізмами.
«The Lost History of Liberalism: From Ancient Rome to the Twenty-First Century» вийшла 2018 року у Princeton University Press і стала однією з найобговорюваніших книжок з історії політичної думки останнього десятиліття.
Розенблатт працювала над нею роками, простежуючи вживання слова «ліберальний» у французьких, німецьких та англійських текстах. Висновок виявився полемічним: те, що сьогодні називають лібералізмом, сформувалося пізно й переважно в США.
Українською книжка вийшла 2026 року у видавництві «Лобстер» у перекладі О. Брагіної — тієї самої перекладачки, що працювала над «Бібліотекою цензора».
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
