Шахрайська пристань. Забутий лабіринт. Книга 2

Розділ перший

Була 1:32 ночі, і Габріель Ейвері потребував своїх друзів.

Примостившись на найбридкішій із чотирьох ґаргулей, які стирчали із сірого каменю особняка Мерсьє, Габріель почувався самотнім. Власне, він і був самотнім усе літо. Грабував кишені перехожих у сусідніх селах, а тоді вдавав, що знайшов гаманець чи телефон на тротуарі, й повертав їх жертві. Забирався у будинки по всьому Торбриджу, але ніколи нічого не крав. I все це лише для того, щоб випробовувати себе і свої здібності. Він вивчав напам’ять книжки з усіма можливими прикладами спритності рук. Вчив італійську, щоб легше спілкуватися з Амірою. Коли бабуся й Гаррі не потребували його допомоги у кафе, це було все, що він робив улітку, — практикувався. Бо, не зважаючи на всі свої обіцянки, Пенелопа Шахрай так і не приїхала.

Габріель отримав звістку від своєї партнерки у злочині лише раз — крихітний коричневий пакунок, який вкинули до поштової скриньки тиждень тому. Всередині була перламутрова флешка і записка:

Прошу. П. _\_(°≈°)_/_

З дивним маленьким похмурим обличчям, створеним з нулів і одиниць, поруч із текстом.

Саме через цю флешку Габріель зараз балансував на огидному тулубі вкритого мохом жахіття, зусібіч оточений густим туманом. Мерсьє нарешті вдосконалили свою систему захисту після потопу торішнього Різдва, отож Габріелю була потрібна безмісячна ніч. І хоча туман означав, що камери безпеки його не зафіксують, він також означав, що Габріель був неспроможний роздивитися власні руки у себе перед носом. Що своєю чергою означало, що для того, щоб вилізти нагору, йому знадобилося удвічі більше часу, ніж він розраховував.

Хлопець зосередився і перевів подих. Зараз ще був серпень, отож повітря було тепле, вологе й задушливе. Але це мало і деякі переваги.

Вони залишать вікно туалету на останньому поверсі відчиненим.

Усміхнувшись, він витер піт з чола і просунувся по ґаргульї.

Мерсьє по-дурному встановили сигналізацію лише на першому й другому поверхах, але не на третьому. «Хто зможе сюди видертися?» — відказав Едмонд Мерсьє, коли охоронна служба запитала його про це. Отож, щоб заощадити гроші, голова родини Мерсьє залишив тріщину у своїй броні. Тріщину, про яку Габріель, який підслуховував ту розмову, стоячи за воротами, дізнався і зараз міг нею скористатися.

Сидячи на ґаргульї, він придивився до того місця, де, як він знав, розташоване вікно, хоч і не міг побачити його за туманом. Знизу від землі особняк був оповитий плющем, густим і недоглянутим. Аміра видерлася б нагору за лічені секунди, подумалося Габріелеві. Але він був важчий і далеко не такий вправний у лазанні. Проте…

Він потягнувся, ухопився за товсту гілляку і смикнув її до себе. Та не піддалася.

Добре, подумав Габріель. Вона витримає.

Він подерся нагору, хапаючись руками за все, достатньо товсте для того, щоб за нього ухопитися. Він піднімався крізь сліпучу стіну білизни, а волога просочувалася крізь його одяг і вкривала обличчя. Зараз він не відмовився б від дотепів Аде чи Еде. Його влаштувало б навіть Пенелопине глузування. Будь-що від його команди з Шах­райської Пристані, щоб відволікти його від…

’

Його пальці ковзнули по склу. Габріель примружився. Тоді вишкірився у посмішці.

Вікно останнього поверху було відчинене на товщину пальця. Габріель застромив палець усередину і повільно й нечутно відчинив його. Ухопившись за віконну раму іншою рукою, він зазирнув у темну кімнату.

Порожньо, подумав він. Тепер мені лише потрібно…

Двері ванної відчинилися, і кімнату залило сліпуче світло. Габріель прудко зник з очей, чіпляючись за товсті щупальці плюща під вікном.

— Ні, — прошепотів чийсь голос у кімнаті. — Ні. Я не хочу чути цього від тебе, Ґрівзе. Чого я хочу, так це дізнатися, що йому відомо. Ти ще не знаєш? Тоді дізнайся!

Щось — як підозрював Габріель, телефон — гучно стукнуло по підвіконню. Едмонд Мерсьє — оскільки голос належав йому — вилаявся і почав походжати кімнатою, відчайдушно бурмочучи.

— Я знав, що з ним було щось не так… Як вони могли виявитися такими йолопами? Гаразд, я їх знайду… Вони гадають, що можуть вчинити так зі мною?