Щоденник покоївки

ЯК УСЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ

Вона повільно переходить від сну до свідомості. Її пронизує уламок упізнавання: ні, це не сон. Вона не у своєму ліжку. Не у безпеці. Наростає паніка. Де вона? Намагається ковтнути слину, та в роті пересохло. У дальній частині горла відчутний незнайомий смак. Її тілом іще різкіше струшує від усвідомлення: Кров! Це смак крові. Її подих пришвидшується. Вона робить спробу поворухнути головою, проте не може. Шорстка волога тканина закриває їй обличчя. Вона в пастці, руки міцно притиснуті до тіла. Вона починає відчувати біль. Нестерпний біль. У плечах. У ребрах. У животі. Поміж стегнами. Біль гупає в її черепі. Її венами розливається адреналін, і вона широко розплющує очі. Проте нічого не бачить. Її мозок облизує паніка. Вона розкриває рота, щоби крикнути, але звук приглушений.

Що це? Де я?

Зосередься, зосередься. Паніка вбиває. Треба думати. Спробуй згадати.

Але мозок затуманився. Вона намагається відшукати ниточку розуміння, силкується зосередитися на відчуттях. Холод — її ноги дуже холодні. Вона ворушить великими пальцями. Відчуває повітря. У неї босі ноги? Ні, лишень одна. На другій є взуття. Її поранено. Здається, серйозно. До її млявого мозку просочується невиразний спогад: вона від когось відбивається, її тримають. На неї жорстоко напали — в неї є таке відчуття. Приголомшення, безсилля. Тоді поранили. А зараз її у щось загорнули і кудись переміщують. Її підкидає. Вона відчуває вібрації. Невже це звук двигуна? Автівка? Так, вона в якомусь транспорті. Вона розпізнає голоси. З переднього сидіння. Вона лежить на задньому. Голоси... Вони видаються гарячковими... Вони сваряться. На тлі голосів неголосно лунає музика. В автівці грає радіо. Вона точно в автівці... Вони кудись її везуть.

Вона чує слова. «Викинути... Сама винна... Сама напросилася. Не можемо звинувачувати...»

Вона знову провалюється в чорноту. Цього разу — цілковиту.

МОВЧАЗНІ СВІДКИ

31 жовтня 2019 року. Четвер

23:57. Гелловінська ніч. Темно. Водою стелиться густа імла, невпинно мжичить, а срібний «мерседес майбах» із двома пасажирами звертає на багнисту дорогу, що веде до покинутого зерносховища. У світлі фар, яке вихоплює з темряви основи старих резервуарів, виблискують дощові краплі. Седан перетинає колію та, підстрибуючи, котить вибоїстою дорогою, що тягнеться паралельно до краю океанської затоки. «Мерседес» зупиняється в густих сутінках під мостом, який, вигнувшись над затокою, з’єднує Норт-Шор із Ванкувером. Фари гаснуть. Усе довкола почорніло, мерехтить лише затягнуте туманом місто по інший бік води.

Тут пасажири почуваються у безпеці: вони заховані, закриті від світу в м’якому шкіряному салоні й у теплі розкішного седану. Вгорі на мості неголосно гуркочуть інші автівки, той звук час до часу переривається ритмічним брязкотом, коли шини наїжджають на металеві стики.

Чоловік із жінкою не гають часу на милування тим, як прибій чорнилом вихриться біля доку старого зерносховища. Їхнє збудження сягнуло рівня лихоманки. Усе почалось уранці — та їхня невеличка гра — за сніданковою зустріччю, коли її литка в панчосі притислася під столом до його штанини, поки вони спокійнісінько обговорювали правову стратегію з міськими чиновниками. Бажання наростало впродовж подальшого обговорення судового процесу на високому рівні й далі за обідом. Воно дійшло апогею на вкраденому за дверима чоловічої вбиральні поцілунку. Обоє знали, що скінчиться саме так — шаленим сексом у її автівці в якомусь сумнівному місці. Ця парочка залежна саме від передчуття. Небезпеки. Ризику. Вони обоє одружені з іншими людьми. Він є членом Законодавчих зборів провінції. Вона першокласна міська адвокатка. Обоє мають дітей.

Вони завжди вибирають схожі місця. Щось промислове. Вогке. Покинуте. Позначене графіті, засмічене уламками міста. Неприємне, проте й чарівне — в якомусь непристойному сенсі. Така вже в них примха: чинити перелюб на тлі занедбаності. Протиставляти свої розкіш, розум, багатство та високе становище цим піщаним урбаністичним полотнам — це підігріває їхню пристрасть. Наповнює їх почуттям влади. Додає їхній інтрижці зернистості нуарного фільму, що підживлює плотське задоволення.