Словник синонімів української мови

ПЕРЕДНЄ СЛОВО У цього Словника є своя історія, а в неї — конкретний початок. Сорок років тому я прийшов працювати кореспондентом на Дніпропетровське обласне радіо, котрому віддав більше двох десятків літ. Не ма такого міста й сел а на Січесл авщині, в якомубя не побував з “репортером” за плечима. Записувати на магнітофонну стрічку до водилося с отні люд ей. Переважна бі льшість із ни х (селяни, р обітники , інтелігенці я) охоче спі лку валися зі мною перед мікрофоном українською мовою. Хай не завжди чистою, літературною, з доміш ком знаного в наш их края х го резвісного суржику, але це все-таки було спілкування рідною мовою. Та, на превеликий жаль, траплялися й такі виступаючі, котрі на моє прохання дати інтерв’ю по-українськи, заявляли щось на кшталт: “А мнє какось сподручнєє виступать по-руску”. “А чому сподручнєє?” — запитував я. “Ну, знаєтє, — не вдаючись до будь-яких доводів, міряв мене зверхнім поглядом співбесідник, — русский язик намного богаче от українського”. І це заявляли мені мо лоді с амовдоволені й с амозакохані українські перекин ьчики, які, дірвавшись до керівного крісл а в райцентрі, з усіх сил пнулися до крісла обласного чи й вище, отож ладні були не тільки рідну мову, а й рідну матір забути. Ясна річ, у мене з таким “рускоязичником” щоразу виникала суперечка. “А хто вам сказав, що російська мова багатша за україн ську?” — ставив я питання руба. І, покликавши на поміч усі свої недавні університетські знання з філології, починав, мов з підрешітка, сипати на опонента синонімами до різних українських слів, (пояснивши попередньо, що синонім и — це співвідносні сл ова, відповідні за значенням): от давайте разом згадувати, які є в нашій мові синонімічні відповідники й різновиди, приміром, до слів “бити”, “іти”, “кричати”... (слово вибиралося навпростець). І починалося змагання перед мікрофоном... ПЕРЕДНЄ СЛОВО 4 Часом дискусія розтягувалась на добру годину. Інколи мені вдавалося в такий спосіб переконати співрозмовника, і він (хоч пописаному) виступав перед мікрофоном по-українськи, іноді ж я так і не міг достукатись до розуму й серця змоскаліченого землячка. І тоді я зрозумів, що мені треба мати напохваті у відряд женнях бодай саморобний посібничок. Отак день за днем, рік за роком і почав укладатися цей “Словник синонімів української мови”... А ще в моєму Словнику зібрано цілу гору народних добрих (і не зовсім добрих) побажань, чисто української божби, погрознахвалянь і реагування на них (див. Додатки до Словника), а також слі в згоди, заперечення , спр отиву, гні ву, до сади, р адості, співчуття, здивування, спонуки, іронії, захоплення, різних примовок, приповідок і примовлянок, жартівливих запитань, всяких забавлянок, почерпнутих з живої розмовної мови, народного мудрослів’я, а надто з моїх численних спілкувань із земляками-полтавчанами, з художніх творів української й перекладної літератури та цілої низки словників, які збирали й укладали наші невгамовні попередники. До речі, я довго вагався: включати чи ні до Словника українські прокльони? (Див. кінцівку Словника). Застерігав мене дехто: не роби цього! В жодному словнику ти не знайдеш зібраних докупи проклинань! Не забувай, за законами карми вони повертаються вістрям до того, хто їх виголошує. Або збирає, як ти... І все ж таки я зважився на зібрану мною публікацію українських заклинань: хай краще впадуть на мою сиву голову майже усі проклятт я мого на роду, ніж загубит и для історії ї х сок овиту образність й безмежне розмаїття. А найбільше, мабуть, почерпнув я слів-синонімів і фразеологічних відповідників від матері... І досі стоїть у вухах: “не рунтай мені шитва”; “прогайвина, прогаймина”— (це галявинка, плішивинка в чомусь суцільному); “ой, я така надвірня!” (люблю бути надворі); “оце в мене ніж найпохватніший” (зручний); “напелешкали повне відро яблук”; “як підеш у магазин — одне угайство” (бо черги); “у мене х ліб бозна-ко лишній” (черс твий); “виб уртував я му” (викопав); “він змалку був Јлавий” (нездо ровий, кволий). До речі, в 11-томному “Словнику української мови” слœва “юлавий” немає, а є лиш у Б. Грінченка). ПЕРЕДНЄ СЛОВО5 Від матері я почув: “перепелиний вітер” (це такий, що ледьледь коливає колоски, як від помаху крил перепілки); порівняння: “ячмінь, хоч на намисто нижи”. Або: “ану, не буру шкайтесь!”; “надворі таке завітрюжило!”; “туди добра промашка “ (да ле ченько йти).” Отак у мене за сорок літ зібралося понад дві тисячі п’ятсот гнізд українських слів-відповідників. Мета мого Сл овника — зберегти корінну українську мову. Ту, якою говорив і говорить наш народ, мову, якою писав Тарас Шевченко. І з кожним днем, з кожною прочитаною книжкою мій “Словник українських синонімі в” все по повнювався й по повнюється понині. Отож скільки днів моїх, я продовжуватиму працювати над Словником, перероблятиму, доповнюватиму. А далі... Може, знайдеться в Україні молодший добродій, котрий продовжить мою сорокарічну працю. Бо мій Словник — це лиш старт у мовно-український Всесвіт: океан української мови — безмежний. Знаю наперед: знайдуться вчені мужі, котрі скажуть або напишуть, що мій Словник не відповідає якимось там інститутським чи академічним канонам, що я не стовідсотковий лексикограф, хтось мене звинуватить у “незнанні теорії лексикографії”. Якийсь українець зацитує видатного іспанського лексикографа Хосе Касареса: “Щоб стати лінгвістом, потрібно десять років, а щоб стати лексикографом, потрібне ціле життя”. Пригадаймо: так було і з знаменитим Словником Івана Виргана... Тому ти м, хто мене кри тикув атиме (п о-науко вому, поакадемічному), я скажу: збери, добродію, стільки українських скарбів-синонімів, скільки зібрав я. Або хоч половину “стільки”. Але я зарані згоджуюсь: напевно ж, у моєму Словнику є похибки. Безумовно, є... Однак те мовне багатство, яке я зібрав докупи за все життя, варте того, щоб його донести до наших нащадків. Сподіваюся, що моя сорокарічна праця прислужиться мільйонам моїх співвітчизників, людям, чутливим до рідного слова: вчителям і школярам, журналістам, студентам, літераторам — всім, хто прагне сягнути глибин і розмаїття української мови — однієї з найбагатших у світі. Я зумисне не подавав до синонімів літературних ілюстрацій, бо тоді б Словник розрісся на багато томів. Згодьтесь, що одній людині ПЕРЕДНЄ СЛОВО 6 така велетенська робота просто не під силу. Це потуга хіба що цілого наукового інституту. Та й видати такий багатотомний Словник нині практично неможливо. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ СЛОВНИКОМ У реєстр Сло вника в несено п онад дв і з по ловиною тися чі синонімічних гнізд. Спер шу йде опорне слово , напр., “ БАЛАКУЧИЙ ” або “ГОВОРИТИ, СКАЗАТИ”. Далі йдуть слова-синоніми до них, напр.: “балаболка”, “пасталака”, “балакати”, “теревенити” і т. д. Потім після трьох зірочок *** подано фразеологічні відповідники, які також передають різні відтінки опорного слова: напр.: “говорити”... “точити ляси”, “правити теревені”... Насамкінець подаються приповідки й примовки на тему опорного слова. СПИСОК ОСНОВНИХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ виг. — вигук військ. — військовий термін вульг. — вульгарне слово груб. — гру бе слово див. — дивіться дит. — дитяче слово діал. — діалектне слово ж.р. — жіночий рід жарг. — жаргонне слово жарт. — жартівливе слово заст. — застаріле слово ПЕРЕДНЄ СЛОВО7 зневаж. — зневажливе слово ірон. — іронічне слово іст. — історичне слово і т.д. — і так далі і т.п. — і тому подібне лайл. — лайливе слово мисл. — ми сливське слово напр. — наприклад нар. — народне слово н.с. — немає в слов никах перен. — переносне значення пестл. — пестливе слово поет. — поетичне слово прик. — приказка прост. — просторічне слово риб. — рибальське слово рідк. — рідко вживане слово розм. — розмовне слово тот. — тоталітарне слово т.с. — те саме фольк. — фольклорне слово церк. — церковне слово ц-с. — церковно-слов’янське слово ч.р. — чо ловічий рід