Сторічна війна проти Палестини

На початку 1990-х я кілька років поспіль по кілька місяців жив у Єрусалимі, проводячи дослідження у приватних бібліотеках деяких найстаріших родин міста, зокрема й моєї. Разом із дружиною й дітьми ми мешкали у квартирі, яка належала родинному вакфу (релігійному фонду) Халіді, у самому серці тісного й галасливого Старого міста. З даху цієї будівлі було видно два найвидатніші шедеври ранньої ісламської архітектури: блискучий золотий Купол Скелі знаходився трохи більше ніж через сто метрів від Храмової гори, а трохи далі виднівся менший, сріблясто-сірий купол мечеті Аль-Акса на тлі Елеонської (Оливної) гори 1. З інших боків можна було побачити церкви й синагоги Старого міста.

Неподалік, на вулиці Баб аль-Сільсіла, розташувалася головна будівля бібліотеки Халіді, заснованої в 1899 році моїм дідом хаджем Рагебом аль-Халіді на кошти, заповідані його матір’ю Хадіджею аль-Халіді 2. У біб­ліотеці зберігається понад 1200 рукописів, переважно арабською мовою (деякі — перською й османською турецькою), найдавніші з яких сягають початку XI століття 3. Разом із приблизно двома тисячами арабських книжок XIX століття й різними родинними документами ця колекція є ­однією з найбільших у всій Палестині, яка досі перебуває у власності своїх засновників 4.

Під час мого перебування там головна будівля бібліотеки, споруджена приблизно в XIII столітті, перебувала на реставрації, тож її фонди тимчасово зберігали у великих картонних коробках у будівлі мамлюцької доби, з’єднаній вузькими сходами з нашою квартирою. Більше року я провів серед тих коробок, переглядаючи запилюжені, поточені шашелем книги, документи й листи, що належали багатьом поколінням Халіді, серед яких був і мій прапрапрадід Юсеф {*} Дія ад-Дін Паша аль-Халіді 5. Читаючи його папери, я відкрив для себе світську високоосвічену людину, яка здобула знання в Єрусалимі, на Мальті, у Стамбулі й Відні. Він глибоко цікавився порівняльним релігієзнавством, особливо іудаїзмом, і володів низкою книг європейськими мовами з цієї та інших тем.

Юсеф Дія був спадкоємцем довгої династії єрусалимських ісламських учених і судових урядовців; його батько аль-Саїд Мухаммад Алі аль-­Халідi близько п’ятдесяти років обіймав посаду заступника каді й очолював канцелярію єрусалимського шаріатського суду. Але ще замолоду Юсеф Дія ­обрав для себе інший шлях. Засвоївши основи традиційної ісламської освіти, він у вісімнадцять років полишив Палестину — без батькового схвалення, як нам відомо, — щоби провести два роки у школі Британського місіонерського церковного товариства на Мальті. Звідти він поїхав у Стамбул, щоб навчатися в Імператорській медичній школі, після чого вступив до Роберт-коледжу, щойно заснованого американськими протестантськими місіонерами. У 1860-ті упродовж п’яти років Юсеф Дія відвідував перші навчальні заклади регіону, що надавали сучасну освіту західного зразка, вивчив англійську, французьку, німецьку мови й багато іншого. У середині XIX століття це був незвичний освітній шлях для юнака з родини мусульманських релігійних учених.

Здобувши таку широку освіту, Юсеф Дія обіймав різні посади як урядовець Османської імперії: був перекладачем у Міністерстві закордонних справ; консулом у російському порту Поті на Чорному морі; губернатором округів у Курдистані, Лівані, Палестині й Сирії; майже десять років виконував обов’язки мера Єрусалима, а також певний час викладав у Королівському імператорському університеті у Відні. Його обрали депутатом від Єрусалима до османського парламенту, створеного 1876 року згідно з новою конституцією імперії. Там він потрапив в опалу султана Абд аль-­Хаміда, оскільки виступав за розширення повноважень парламенту на противагу виконавчій владі 6.