| Видавництво: | Видавничий дім «Фабула» |
| Автор: | Франк Тільє |
| Жанр: | Пригоди і детектив |
| Де читати: | У застосунку Наша Книга — детальніше |
| ISBN: | 978-617-522-454-0 |
Цю книгу не можна завантажити — вона доступна для читання лише в нашому мобільному застосунку.
Застосунок доступний на Android та iOS.
Одного разу Жонатан Тув’є прокинувся і виявив себе прикутим до скелі в ущелині, сповненій крижаного холоду. Поряд він побачив свого вірного пса і двох незнайомців. Троє чоловіків розпочали люту боротьбу за виживання, поступово втрачаючи людську подобу. Та найстрашнішим з усього став тягар особистої таємниці кожного з них, ретельно прихованої глибоко всередині…
Бездоганно, як завжди у Франка Тільє.
Божевілля не звучало б так порожньо. Гарно запам’ятайте цей металевий звук. Допоки він лунатиме у вашій голові, це буде доказом того, що ви не божевільні.
Уривок з роману «Пітьма»
Навколо — темрява.
Уже десять хвилин я щосили намагаюся поворухнутись, але не можу. Вдома крізь вікно нашої спальні зазвичай чути шум автівок. Але тут — нічого. Ані гудіння двигунів, ані голосів. Хоча ні, чути протяжний свист. Вітер… Десь стогне вітер.
Де я?
Мені треба напружити пам’ять і відтворити хід подій. Учора ввечері я був у лікарні, поруч із Франсуазою. Пам’ятаю, як спекотно було в її палаті, я почувався зле. Потім… Потім я поїв там, скуштував огидної меляси{2}, і залишався з дружиною аж до закінчення часу відвідування. Коли я вийшов звідти, мене нудило. Повернувся додому, на пагорби Аннесі. Було пізно. Відірвав аркуш календаря, що на нічному столику, і заснув сам у нашому великому теплому ліжку.
Було 25 лютого 2010 року. Глибока зима.
А тепер прокидаюсь на чомусь твердому, паралізований і задубілий?
Великий палець на правій руці поворухнувся. Зігнувся і випрямився. Тепер пальці ніг. Таке відчуття, наче мої сухожилля скорочуються по одному, м’язи тремтять. Нарешті стрепенулись повіки. На радощах я повторюю цей рух не зупиняючись. Розплющити, заплющити, розплющити, заплющити. Я відчуваю, що оживаю. За хвилину чи дві я відірву від підлоги свої шістдесят два кілограми і нарешті зрозумію, що зі мною трапилось.
Але раптом я заклякаю від нового звуку. Від брязкоту, яким супроводжується рух мого зап’ястка.
Наосліп підводжуся, похитуючись від запаморочення, й ощупую його. Моє праве зап’ястя стискає якесь тверде кільце.
Хоч би яким тупим і нереальним це здавалось — схоже, мене прикували.
«Запаморочення» вийшло у Франції 2011 року — це десятий роман Тільє. В інтерв’ю перед виходом книжки автор зізнавався, що мав багато дитячих страхів — темряви, замкненого простору, смерті, — і що письмо витягує їх назовні. На відміну від багатьох його трилерів, «Запаморочення», за словами Тільє, не спирається на науку. Роман присвячено «Валері та нашим дітям», а епіграфами стали рядок пісні Simon & Garfunkel «Hello darkness my old friend» і слова Борхеса «Ми існуємо лише тоді, коли нас фотографують».
Ця книга читається в застосунку Наша Книга: купили на сайті — вона одразу у вашій бібліотеці на телефоні, з офлайн-режимом і синхронізацією прогресу.
